Дозвольте мені презентувати Вам моє власне бачення шляхів виходу України зі стану цілої низки криз, в які її завели злочинні дії наших політиків.
Та насамперед, хочу сказати, що сьогодні мова піде лише про «народовладдя», яке вже довгий час у всіх небайдужих людей на слуху.
Тож – моє бачення народовладдя в Україні.

Що це таке?
Дозвольте засвідчити, що станом на теперішній час, чіткого й повного визначення «народовладдя» майже ніхто не пропонує. А все так просто!

Народовладдя, це влада народу. Тобто, народна влада.
Народ – володіє, він же й керує всіма процесами.
Так от, стосовно першого, то згідно ст..13. Конституції України, народ дійсно володіє ресурсами та копалинами, що знаходяться в межах України. Але от, управляти всім цим багатством народ може лише опосередковано, через органи самоврядування. По факту ж, через парламент України. А якщо точніше, то всім цим керують і володіють олігархи, яким це дозволив парламент, обраний без обрання… через фейкові вибори, де люди вірять, що саме вони і «обирають». Я б сказав, що ми живемо в умовах повної підміни понять та в умовах великої неправди.

Як я вище зазначив, згідно ст..13. Конституції України, все перераховане в статті, а це: земля, повітря, надра, ресурси і таке інше, все це є «об’єктом права власності українського народу». Тобто, народ України є власником невичерпних багатств, і, як витікає з цього визначення, кожен громадянин України є співвласником всього того багатства.
Тож, виникає питання – а чи відчуваєте ви себе співвласниками таких величезних багатств? Ні? Тоді давайте розпочнемо саме з цього.

Що таке «участь у спільній власності», і в чому вона має полягати?
Так от, участь у спільному володінні, насамперед має визначити вашу долю в цій участі. Тобто, для того, щоб визначити вашу долю, треба визначити загальну вартість об’єкту власності, а потім її поділити на кількість власників. Результат нам покаже вартість долі кожного співвласника.
В разі ж, коли об’єкт спільної власності є діючим об’єктом, який на постійній основі приносить прибутки, то кожен співвласник має право на отримання дивідендів за свою участь у спільному володінні таким об’єктом.
Розмір дивідендів має бути пропорційно однаковим, якщо інше не передбачено Суспільним Договором.
Про такий «Договір» ми теж з вами нічого не чули. Тож, ми всі маємо право на рівну частку… рівну суму дивідендів з використання природних ресурсів та корисних копалин в Україні. І все це нам має забезпечити «держава».

Але, що таке «держава»?
Держава, це територія з проживаючим на ній населенням - народом.
В нашому ж випадку та розумінні, «держава» - це політична надбудова, тобто, керівна ланка країни. Але хто її складає, і чому вона цього не робить?

І тепер ми знову повертаємось туди, звідки виходили. А саме, склад керівної ланки країни є результатом виборів, на яких ми начебто обрали людей, що мають чесно розподіляти між українцями їх власність та керувати нею, для блага українського народу. Тільки от, щось тут «пішло не так»!

Знову повертаємось до Конституції. Ст.5.
«Народ – єдине джерело влади….»
І в цьому місці ми легко знаходимо відповідь! Вона у слові «джерело»!

Що таке «джерело» ми всі знаємо.
А скажіть, любі українці, хто з вас бачив джерело, з якого витікала вода, а згодом поверталась назад? Існує таке в Природі? Ні? Так і в нашому випадку. Народ є «джерелом», з якого виходять громадяни і потрапляють у владні структури. Більше вони «в народ» не повертаються, а залишаються біля керма та фінансових потоків. Тож, ми їх обираємо для того, щоб дійсними співвласниками невичерпних багатств України стали саме вони, але ніяк не ми. І доки ми будемо залишатись «джерелом», доти й будемо спостерігати, як жирують та розпродують Україну ті, кого ми обрали на виборах. А самі будемо тихенько нарікати й скиглити на своїх кухнях біля порожніх холодильників… перечитуючи ст..13 Конституції України.

Чи можна все це змінити? Так!
Запровадження в Україні внутрішнього державного устрою під назвою «Народовладдя», повністю вирішує всі питання.
Народ – володіє. Народ – керує.
Народ – отримує та чесно розподіляє.
Народ – несе відповідальність.
Народ – визначає вектор розвитку і багато ще іншого.
Саме такий державний устрій повертає народу України те, що по праву йому і належить.
Існують напрацювання та пропозиції, стосовно самих механізмів дійсного народовладдя та їх реалізації.
Існують напрацювання системи відповідальності громадян, в разі порушення ними тих чи інших положень народовладдя.
Існують напрацювання фахових спеціалістів, стосовно запровадження прозорої системи видобування та використання природних багатств, з метою недопущення корупційних схем та з метою чесного розподілу часток у спільній власності. І система та зветься – ЄДСМ (Єдина Державна система моніторингу).
Існують напрацювання цілої низки необхідних реформ, серед яких – судова, парламентська, виборча, конституційна, фінансова, соціально-правова та інші.
Є фахівці, що готові взяти на себе відповідальність за долю країни. І відповідальність та - не перед закордонними «дирижерами», а перед власним народом.
Якщо ж взяти до уваги ресурсні потенціальні можливості нинішньої… вже майже знищеної України, та об’єднати їх з можливостями та бажанням українців… їх прагненням до кращого життя та справедливості, то нічого нездійсненного й недосяжного я не бачу. Все в наших руках!
Не вистачає лише єдності в народі та рішучості, щодо відстоювання власних прав, які постійно порушуються тими, що позиціонують себе, як «народні обранці» та постійно брешуть, набиваючи власні кишені народними грошима. Відсутня Національна ідея в суспільстві, що здатна рухати масами.
Тож, пропоную замислитись, чи довго ми ще будемо жити телевізором та чубитись на тему, хто з наших політиків кращий крадій, а хто - гірший? Хто красивіший, а хто з лисиною?
Може настав час замислитись про власну долю та долю нащадків?
Може, варто замислитись над тим, якими словами нас будуть згадувати наші онуки та онуки наших онуків?


Моє бачення виходу з цієї ситуації виглядає, як реалізація в Україні проекту: «Національна республіка Україна-Русь». Тобто, на теренах сьогодення, я пропоную створити нову країну, що задовольнить прагнення та найкращі мрії українців сьогодення і забезпечить нашим нащадкам тверде підґрунтя під ногами… зробить їх життя гідним, а не жалюгідним в ролі обслуговуючого персоналу нових господарів нашої країни.
І нічого протизаконного та антиконституційного в цьому нема!

В дійсності, моя пропозиція, це повернення України в Конституційну площину та перегляд, виправлення й доповнення до деяких Положень Конституції, з метою подальшого недопущення різночитання головного Закону республіки, який є особливим правовий актом, що має найвищу юридичну силу в республіці та є установчим документом, що визначає основи політичної, соціальної, правової та економічної системи республіки.

Конституція – це базовий Закон всього законодавства країни.
Всі законодавчі акти, що приймаються в стінах парламенту, мають стовідсотково відповідати Положенням Конституції та бути тлумаченням цих Положень, з метою забезпечення чіткої та зрозумілої правової бази в країні.
Сама ж Конституція має прийматись тільки після широкого обговорення її положень в народі та має відповідати волі і прагненню народу, який приймає її за головний правовий акт своєї країни… тобто, за базову норму власного життя.
І в цьому полягає сам початок дійсного «народовладдя».

Країна, в яку я пропоную перетворити сьогоднішню зубожілу та майже повністю знищену Україну, називається – «Національна республіка».
Якщо з терміном «республіка» всі знайомі та згодні, то стосовно терміну «Національна», не дивлячись на те, що це теж всім зрозуміло, можуть виникнути питання. Наприклад, чому не Народна, чи Громадянська… або, чим не влаштовує нині існуюча назва?
Так от, дозвольте зауважити, що справа не в назві, а в самій суті назви!

Просто Україну ми вже маємо і знаємо, що воно таке.
Якщо республіка Народна, то вона належить своєму народу.
Громадянська республіка - належить своїм громадянам.
І якщо узагальнений термін «народ», ще визначає якусь громадянську єдність, то термін «Громадянська» жодної єдності не пропонує. Тобто, сьогодні ми, і без того, маємо саме «громадянську» республіку, де кожен громадянин «гребе під себе» і зовсім не переймається долею інших… та і країни в цілому.

Я пропоную – «Національну республіку», де конституційно має бути визначено, що вона є спільною власністю Нації. Нація ж, це свідоме суспільство, об’єднане спільною метою, спільним баченням та спільним прагненням. Це ідейно згуртоване суспільство, готове нести відповідальність за долю своєї країни та її народу… тобто, за свою власну долю.
І якщо хтось бачить в терміні «нація» щось негативне, то він глибоко помиляється. Наше з вами завдання полягає в тому, щоб довести зворотне.
І ми це зробимо!

Відроджуючи в народі Націю, ми запроваджуємо дійсне народовладдя в країні. Бо тільки свідомість громадян здатна внести зміни в життя країни та повернути її в русло справедливості й законності.
Тож, Нація - це народ.
Це свідомий, відповідальний та ідейно згуртований народ.
Народовладдя – це народне володіння.
А чи варто довіряти володіння країною таким людям, на яких не можна покластись, бо вони не відповідальні? Відповідь ви знаєте.

«Національна республіка», це країна, що належить Нації.
Нація володіє. Нація розпоряджається. Нація несе відповідальність перед Богом та людьми. Вона піклується про свій рід і про його продовження.
Доля нащадків для Нації – один з головних пріоритетів.
Тож, Національне володіння, це і є дійсне народовладдя.
Якісне, відповідальне та бездоганне в своєму напрямку.
Запровадження в республіці ЄДСМ забезпечить прозорість та швидке економічне зростання.

Чесність, відвертість, прозорість.
Сумлінність та свідомість.
Відданість та Гідність.
Любов до рідної землі…
Все це є тим, що має об’єднати в собі відроджена Нація.

І наостанок, про Русь.
Русь була першим державним утворенням на нашій землі.
Тож, відлік віку державності України варто починати з періоду заснування Київської Русі.

А якщо так, то нашій Неньці вже 1520 років!
Ми вже старі! А розуму… тільки починаємо набиратись.
Та головне в цьому те, що все ж таки, починаємо його набиратись!
І коли так, то все ще попереду!
Перемога – теж!


Можна завантажити повний текст в прикріпленому файлі

Доброго всім дня, Друзі!

Припускаю, що від запропонованого матеріалу Ви очікували більшої конкретики з перших же рядків, ніж там її знайшли.
Але даний матеріал є презентацією... тобто, вступом до самої теми.
Як будинок починають будувати з фундаменту, так я запропонував починати будувати народовладдя з визначення - в якій країні воно буде будуватись.

В моєму баченні, це має стати Національною республікою, де одночасно з безпосереднім запровадженням системи внутрішнього устрою, пропоную замислитись і над тим, чи готове до цього наше суспільство.

І от саме стан готовності суспільства є ключовим в побудові дійсного народовладдя в країні.
Це моя така думка/позиція, тож прошу долучитись до обговорення.

Дякую. Юрій Самсика.

Авторы концепций имеют возможность разместить здесь в своей папке вспомогательные материалы в неограниченном количестве. Важно, чтобы был один материал концептуального свойства, который собственно и будет выноситься на публичную защиту-презентацию. Так что впереди - творческий процесс.