ПРОПОЗИЦІЯ
ГРОМАДСЬКОЇ СПІЛКИ «ОБ’ЄДНАННЯ НАРОДНОГО КОНТРОЛЮ УКРАЇНИ»
ЩОДО ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА РОЗВИТКУ УКРАЇНИ.

Жодна країна світу не зазнавала такого гіркого падіння, як Україна, втративши розвиток. Масове зубожіння, виїзд молоді за кордон, фізична ліквідація промисловості, сільського господарства, кадрового потенціалу привели країну до межі катастрофи. Що нас всіх турбує? Немає впевненості в завтрашньому дні. Ми беремось за найбільш сутнісну для життя річ – майбутнє, і єдина дорога до нього – розвиток. Народ має право на майбутнє у власній країні? Чому він не контролює це право? Чому він вважає, що це повинна зробити держава? Щоб побачити майбутнє, потрібен внутрішній зір, а щоб дістатись до майбутнього потрібно мати відповідну форму. Постає питання форми. Якої? Системної, коли говоримо про будівництво іншої держави, бо це проект перетворення. Розуміючи те, що шлях війни і протистояння між народом і владою ні до чого не приведе, розуміючи те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ на підставі ст.5 Конституції, - ми розробили модель розвитку, і пропонуємо її як регіональний пілотний проект для півдня України на базі Херсонщини.

Пропонуємо першу частину моделі із трьох, які в подальшому будуть також представлені на розгляд.

В нашому підході ключовою ІНСТИТУЦІЙНОЮ ІННОВАЦІЄЮ є формування акціонерної КОРПОРАЦІЇ, яку громади уповноважують стати їхнім консолідованим АГЕНТОМ, відповідальним за розвиток місцевої та регіональної спільноти. На відміну від департаменту, муніципального підприємства, агенції чи офісу розвитку, які є лише ПОСЕРЕДНИКАМИ, (окрім муніципальних, обмежених адміністративнотериторіальною зоною юрисдикції органу місцевої влади, якій вони підпорядковані), КОРПОРАЦІЯ є РИНКОВИМ СУБ‘ЄКТОМ з необмеженим (в ідеалі - глобальним) простором для своєї діяльності, здатним виконувати повноформатні функції як ІНВЕСТОРА, так і РЕЦІПІЄНТА залучених інвестицій. Через створення СУБ’ЄКТА МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ відкривається перспектива формування суб’єктності всієї спільноти, яка стає на шлях набуття статусу СУБ‘ЄКТА ПУБЛІЧНОГО ПРАВА. Регіон має бути глобально інтегрованим. Це цифрова структура, яка і велике підприємство, і маленьке, і стартап, і одну людину з’єднує з усім світом, це структура колективного користування. Бо маленьке підприємство не має ніяких шансів щось продавати всім країнам. Світ став взаємозалежним, і якщо підприємство незалежне, воно не створює головного, високої доданої вартості, і щоб іти за нею що потрібно? Масштаб економіки. Якщо є класні ідеї, а продається продукція по Україні і трохи в Польщі, ти не будеш глобально конкурентоспроможним ніколи, бо це твоя доля на світових ринках. Але, чи є інфраструктура в регіоні, яка б допомагала забезпечити глобалізацію ринку маленькому інвестиційному підприємству? Україні потрібний інший тип мислення - модельний, який просто відсутній. Конкретне життя залежить від абсолютно не конкретної речі – моделі буття. Її в житті ви не побачите, це політичний запит. Якщо існуюча модель держави нас не веде до розвитку, маємо створити іншу, без війн і переворотів. Маємо створити кадровану дивізію професіоналів, потрібні не нові правила, а нові рішення, які можливі лише тоді, коли зміниться мислення українця.

Корпорація розвитку – структура, що виступати від імені Херсонщини, як центр управління проектування і комунікації. Засновниками є громади чи суб’єкти, які від них виступають: сільради чи ОТГ. Це не комерційна затія, а публічний бізнес. Вона може мати змішану форму: публічну, в т.ч. і гібридну. Сільради мають мати не менше 51,1% акцій. В ідеалі мали б створити її громади, вони мають необмежені можливості і можуть все, що не заборонено законом, а сільради можуть тільки те, що дозволено ним. Поки громад, як юридичних осіб немає, це не заборонено сільрадам. Ми вперше пропонуємо для розвитку створення суб’єкту публічного права. Держава займається державним бізнесом. Ми кажемо про бізнес і внутрішній і міжнародний, створений в регіоні в якості публічної компанії, створеної не фізичними особи, які не можуть виступати від імені краю. Держава гроші централізовує і говорить, що ними буде розвивати область. Ну і де вона нас і в чому розвинула, де побудовано Байконур чи Силіконову долину?

Критичний стан економіки змушує пропонувати безліч бачень, платформ, ідей, рухів, але не створено головного: єдину команду - генштабу, направленого на ціль! Він має бути органом, який запроектує розвиток і буде керувати ним. Якщо немає моделі майбутнього, немає команди проектування майбутнього, немає команди стратегічного управління майбутнім, яка бачила б небачене і чула з нечутого, розвиток за таких обставин не можливий в принципі. Маємо створити інноваційно-територіальні утворення, локомотиви, які стануть суб’єктами розвитку. Розвиватися – означає, точне розуміння, яке призначення має ця територія в майбутньому, що означає в майбутньому, куди розвиватись, хто і які структури? Територія не може розвиватись сама по собі, вона є частиною більшого. Чого? України, де маємо розуміти, в якому просторі вона розвиватиметься, хто її чекає? Якщо чекає, то де, в якій якості, в якій сфері, в якому сегменті, які тут варіанти можуть бути, які сценарії? Маємо орієнтуватись і в світі, і в своєму найближчому оточенні. І про це має думати кожний регіон, бо по інклюзивному розвитку суб’єктом має бути саме він. Якщо ми бачимо сценарії, які мають розвиток в просторі, це і є стратегічне проектування, не планування. Розвиток – це модель, конструкція, це знання з людською енергією, бажанням, місцем, крилами. Якщо є енергія, потрібна атомна електростанція а далі потрібні споживачі, і зв’язати це лінією електропередач. Мова йде не про комерціалізацію, а про індустріалізацію: як перетворити ідеї і розробки в капітал, причому капітал, який був би доступний і громаді, і фермеру, і головне – третьому віку, який вийшов на пенсію, і вже нікому не потрібний. А в світі до нього ставляться дуже уважно, бо це люди з досвідом, з мудрістю. Їм не потрібно йти за верстатами, але, як би було таке місце, де їх ідеї перетворюються в гроші, долю в певному виробництві, то було б добре і для людини і України. Це гуманітарний капітал - використання ідей і можливостей, закладених в людині природою. В Україні взагалі не створено умов для використання цього золотого запасу, тому втрачаємо і будемо втрачати науку, батьків, дітей, майбутнє. Потрібно створити новий тип простороводіяльнісного розвитку, а маємо уявлення лише про просторовий розвиток і його планування.

Потрібно мати вільні громади, а не радянські, створені державною радянською владою і залучити до розвитку краю не тільки тих, хто прийшов до влади, а всіх жителів регіону! Що потрібно для розвитку – капітал, а на всіх рівнях мова йде лише про бюджет. Де находиться первинне поле для нарощування капіталу? В громадах! Нам потрібні ентузіасти. Ціолковський написав книгу, а Корольов зробив ракету, це різні речі: там книга, а там дії. Можна змінити креслення, а можна створити ракету. Сьогодні запит на Корольова, а не на Ціолковського, не на книгу, а на творіння. В світі є публічно-приватне партнерство, а в Україні по пострадянському типу державно-приватне, і держава – це лише одна гілка публічного права, бо перший публічний суб’єкт – це нація, а у нас її немає, є українці. Громадянське суспільство, як суб’єкт, теж відсутнє! Є лише громадські організації і один суб’єкт - держава і той не виступає, як єдиний орган. Держава це хто, Офіс Президента, Верховна Рада, чи уряд? Кожен з них окремо представляє державу. У нас ситуація, коли суб’єкти публічного права не визначені. Хто є первинна клітина нації? Громада! Але вона не є суб’єкт, вона є населення. Під громадою розуміють не організм, а територіальну одиницю, абстрактно-бюрократичне утворення на бюджетній карті. Умовно кажучи, ми розмовляємо не з людиною, а її паспортом. Паспорт, про людину, але ми розуміємо, що ніхто з паспортом розмовляти не буде. А під громадою розуміємо паспорт. Потрібно залучити громади, яким довіряємо, обрати президента Корпорації. Але це вже не сільська рада, яка обмежена своєю територією. Корпорація заключає контракти з будь-якою країною світу і відразу стає потенційним учасником світового ринку. Цю компанію потрібно капіталізувати, сільради стають акціонерами і на платформу запрошуються приватні особи та ін. зацікавлені структури. Це добре буде для громади? Звичайно, і означатиме, що Корпорація має вийти на пороговий рівень капіталізації і розвиватись далі. Шо може бути базою для капіталізації? Здоров’я нації! Економіка має працювати на здоров’я кожної людини.

Громада має мати загін «космонавтів»! Відбираємо тих, хто вміє проектувати та знайти місце Корпорації в світі, що є глобальною інтеграцією. Плануємо, що зі світу беремо для себе і що даємо світові. Створюємо науково-інноваційно-виробничо-житлові одиниці, об’єднавши 3 в 1. А маємо зараз наукові одиниці при академічних інститутах, які до виробництва не доходить, бо там роблять модель. Далі з’єднати з технологічним, щоб по тому, що зробив науковець розробити пакет креслень і визначитися, кому він потрібен. Далі потрібно втілити модель у виробництво. І не важливо, де воно розміщено, але ти будеш виробник.

Це принципова схема двигуна розвитку регіону! Ми не маємо таких проектантів, є розробники генпланів, і нас продовжують їх термін, виготовлених в СРСР. То був вищий пілотаж, а зараз прийшли аборигени і продовжили повноваження креслень, розроблених Корольовим на космічну ракету, не маючи такої компетенції! Це реальність, в якій ми зараз знаходимось.

Тим часом держава слідкує не за розвитком України, а за зборами податків.



1. Є 4 сектори: влада, бізнес, суспільство і наука. Як створити спільний простір, де ресурси в режимі партнерства з’єднаються і кожний є учасником економічного результату, отриманого в Корпорації? Громадськість і університети взагалі не розуміють, яким боком вони мають там бути. Як мобілізувати різні типи креативної енергії в рамках єдиного концентратора, Корпорації розвитку і що запропонувати?

2. Корпорація концентрує ресурси, заробляє гроші, розподіляє їх між учасниками бізнесу і т.д. Що запропонувати, якщо не створимо якесь відгороджене місце – Корпорацію, де об'єднають ресурси. Яка має бути етапність роботи?

3. Створюємо ядро, університет 4.0, що фактично виступить міні Держпланом, центром проектування: консолідація, конфігурація, координація. Але він сам по собі – платформа. Як влада стає співвласником кооперативного бізнесу?

4. Ми маємо знання, створюємо мотивацію для спільної діяльності! Є 4 розподілені простори: влада, у них законодавство, бізнес якого скубуть з усіх сторін, суспільство, чи громадськість, яка має розгалужені структури і наука, яка мріє вийти із сфер, коли їм нічого не можна і перейти хоча би в сферу інноваційного бізнесу, щоб можна було на інтелекті заробляти, а не просто безоплатно віддавати кращих студентів Америці, Європі та Китаю. Перша умова – створити спільний простір, де ресурси в режимі партнерства з’єднаються, і кожний є учасником економічного результату. Сільради точно знають, що в них є єдина проблема: нема грошей, і що гроші дасть держава, а що гроші дасть бізнес, вони офіційно не вірять, а не офіційно беруть в кишеню. Кінцева мета нашої пропозиції – перехід в інший тип буття. Коли з’являється центр, що втілює віртуальну уяву і вчиться цим управляти, аби мобілізувати різні типи креативної енергії в рамках єдиного концентратора – Корпорації розвитку в т.ч. і через правові шляхи: Статут з розумінням, чого можна, чого не можна, і це тримати в полі зору. Мотив для голів сільрад? До них прийде бізнес, наука, яка до них зараз не має жодного відношення і вирішиться питання фінансування соціальних потреб.

Світовий досвід каже, що центром координації має стати новий тип університетів – 4.0 в ай-тішній формі. Ми кажемо: Корпорація розвитку – це ресурсний центр для такого суб’єкту і джерело фінансування. Тоді є мотив для університетів, бідних викладачів, талановитих студентів які не знають, як влаштувати своє життя, крім виїхати за кордон. Або йти в чиновники.

Ми створюємо мотивацію для спільної діяльності, де базовий рівень громади! Але зараз громади безграмотні, вони нічого не розуміють і твердо переконані, що життя, за межами того, що дозволила держава, не існує. Держава орієнтується на ВВП і інші нісенітниці. Головним критерієм є тривалість життя! Що з населенням відбувається, приріст чи зменшення? Скільки молодих жінок хотіли б зараз родити? І відповідь – куди? Житла немає, зарплати немає, роботи немає. Угорці і росіяни довели, що продовження життя тільки чоловіків на рік, збільшує ВВП на 4%! У нас ВВП зріс на 3 % і тільки тому, що долар був 8 грн, а зараз 26. Чоловіки живуть 59 років, у Японії 83. І в сім’ї люди піклуються про своє майбутнє, а про державу не піклуються, бо вважають, що то не їх.

Залучивши академічну сферу, наші інструменти дадуть можливість створити в них науковий парк. І це вже науковий центр просторово-діяльнісного розвитку, інноваційний бізнес, створюємо міжуніверситетський проектний центр і центр профперепідготовки. Взяти за основу: що чиновник, який відповідає за розвиток, має пройти, 100-годинний інтенсив і отримати сертифікат, без якого не можна стати до роботи. Потім відкрити стаціонар, готувати магістрів, які були б адаптовані до розвитку, бо таких спеціалістів немає. Йде звичайний лікар на посаду заступник губернатора з розвитку, який нічого в цьому не розуміє.

Громадськість – ті, хто хочуть, але не можуть, бо не знають як. До них вимога – мати будь яку розгалужену мережу: споживчі, кооперативні в будь якій системі. Будь-хто важливий, головне, щоб він був лідером і мав мережевий потенціал, який може бути долучений, як нейронна мережа. Маємо створити повний цикл: виробництво, споживання, обіг. Громадські організації – це простір для соціальних інновацій і вони мають бути їх локомотивами. Для чого ці інновації? Для розвитку, більш ефективної організації суспільства. Навіщо вони потрібні? ККД підняти, щоб наша життєва енергія давала нам більше продуктів і сервісу на одиницю витраченої енергії. Ми живемо не тільки для того, щоб поїсти, а ще й для того, щоб побути людьми! Ми є лабораторний простір для народження, по-перше, держави майбутнього, бо існуюча не має жодних шансів. І друге. А кадри для неї де візьмуться? З старої чиновницької системи? Які максимум що скажуть: я ще нічого не вкрав, це краще, ніж вкрав. А що ти можеш зробити корисне і чи багато допоможеш розвитку? А де ти і чому навчився для розвитку краю? Тому майбутні президенти візьмуться саме з сфери розвитку.

Запрацюють 3 ланки: громада, Корпорація розвитку, тотальний бізнес і появляться проекти глобального масштабу. Кошти із-за кордону потрібні лише для старту - це приблизно 10%. Маємо навчити, що те, що немов би не має значення, /напр. земля, бо її хочуть зробити товаром, щоб вона потім стала капіталом/, є дуже важливе. Використання іноземних коштів потрібно, як стартер. Друге. Інвестиції потрібні в обмеженій кількості, бо що таке пряма інвестиція? Отримання нової технології, яка має свою грошову вартість, а в нас її немає. Наростивши власне виробництво, технологічну потужність, зменшуються зовнішні інвестиції до 1-2 %, але нарощуються свої зарубіжні інвестиції. Тоді ми перейдемо від ВВП України до сукупного національного продукту, бо матимемо 2 економіки: одна буде працювати в межах країни, друга працюватиме будь-де в світі, але обліковується нашою статистикою, заробляє гроші для власного розвитку і платить податки в Україні. Тут перехід від ВВП до сукупного національного продукту. Весь світ вкладає інвестиції для спільного розвитку. Це і є глобалізація. І тоді викладач-новатор стає капіталістом світового рівня. Він продовжує читати лекції, а йому йдуть дивіденди від того бізнесу, де хтось це експлуатує.

Для кожного регіону потрібно знайти його спеціалізацію. Сільради самі не зроблять цього, бо вони дивляться лише на дороги, дахи, школи і ін. Маємо дати таку смарт спеціалізацію, яка була б цікава і країні, і, головне, світу! Під неї створюємо технологічні потужності. До нас прийдуть ті, кому цікаво розширити ринки збуту своїх технологій, продукції. Це не благодійність, це бізнес, який процвітає в світі. Попутно побудувати ті кластери, досвіду яких в Україні поки немає.

Звертаю увагу на політичні партії. Ми маємо відібрати на всі рівні органів місцевого самоврядування депутатів, які б підтримували розвиток і були задіяні в процесі його проектування чи управління. Яке сутнісне завдання партій? Вони мають представляти собою якийсь прошарок у суспільстві. Для чого? Для того, щоб відчувати його фундаментальні інтереси а з іншого боку побачити майбутнє і запропонувати проект майбутнього – проект розвитку. Їх завдання – знайти шляхи для внесення в свідомість народу той проект майбутнього так, щоб більша частина людей взяла участь в його реалізації?

Які партії ми маємо зараз. Вони не просто старого типу, які не несуть жодної ідеології, це партії перерозподілу, які кажуть, що крім того, що вони будуть ділити краще ніж попередники, як прийдуть до влади нічого не пропонують. Що таке краще ділити – відповіді на це питання не дала жодна людина в світі. Як би ти не ділив, завжди буде той, хто буде не задоволений. Проблема України полягає не в тому, як гарно ділити по справедливості, а в тому, як додати і помножити і хто здатний це очолити і здійснити. В чому біда прямої демократії – вона завжди голосує за вчорашній день а не завтрашній. Концентруючись на такому підході, навчившись взаємодії на шляху проектування і управління розвитком, ми зможемо дійсно відібрати тільки тих достойних людей, які поставлять на шлях розвитку регіон та візьмуть особисту відповідальність за стан справ у ньому. Тоді якщо бачення цієї невеликої кількості людей не перетворити на програму політичної дії, то як ми вийдемо на дорогу розвитку? Це неможливо, ми будемо завжди в позавчорашньому дні.

Це фрагмент детально розробленої концепції, яку ми в узагальненій формі пропонуємо на Ваш розгляд як модель самостійного розвитку регіону.

З повагою,

Голова громадської спілки «Об’єднання народного контролю України» В. Яворський
Пропозиції та питання для узгодження надсилати за адресою: evtrestyav@gmail.com. Тел: 097 483 0803
Адреса в Херсоні для збору та обробки питань, які будуть розглядатися при створенні робочої групи: 263012@ukr.net
Тел. Для довідок та узгоджень: 050 767 7249 – Максименко Олександр Володимирович - голова громадської спілки «Об’єднання народного контролю України» по Херсонській області та Республіці Крим.