Доктрина цифрового народовладдя відповідно до Конституції України
(Конституційна угода)
(Конституційна угода)
1.Україна –країна олігархату, панування законодавчо визначених суспільних відношень, що протирічать Конституції України ( в подальшому Конституція), нав’язаних українському суспільству парламентською більшістю , яка втратила статус носія суверенітету України передавши його олігархам.
Втрата парламентською більшістю статусу носія суверенітету України та прийняття законів , що не відповідають Конституції України, а виражають інтереси олігархії , з однієї сторони, поставило Верховну Раду в повну залежність від неї, з іншої призвело до втрати статусу носія суверенітету України посадовими особами Виконавчої та Судової гілок влади, оскільки останні зобов’язані виконувати Закони , що не відповідають Конституції України.
Українські громадяни поставлені в такі умови волевиявлення , які завідомо забезпечують більшість олігархічного представництва в органах державної влади та місцевого самоврядування.
Тобто , в процесі формування України, як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової , унітарної республіки , в якій людина є найвища соціальна цінність, а громадянин країни- носієм суверенітету і єдиним джерелом влади , органом законодавчої влади в Україні, що є парламент - Верховна Рада України, прийняті закони які не відповідають Конституції України, що започаткували олігархічно-кланові відношення , які суттєво змінили правововий статус людини і громадянина, зміст і спрямованість діяльності держави, яка замість забезпечення справедливого і неупередженого утвердження прав і свободи людини та громадянина, взяла на себе утвердження і захист олігархічних відношень, що породили бідність, корупційну несправедливість, війну.
2.Конституція -це єдиний Закон поки що не вражений вірусом олігархії, її декларації дають можливість забезпечити повний суверенний, правовий, економічний, соціальний захист громадянина України.
Даною Доктриною визначається порядок виправлення допущених парламентом помилок шляхом скасування законів та законодавчих актів , що не відповідають Конституції та впровадження системи суспільного порядку яка, реалізуючи в Україні народовладдя, забезпечить, як подолання кланово-олігархічних відношень, так і відповідність змісту і спрямованості діяльності держави, її відповідальності перед людиною та українським громадянином щодо прав і свобод відповідно до Конституції. .
Доктрина не відкидає насильницьке вирішення зазначеної вище проблеми (абзац 3 статті 5 та абзац 4 статті 27 Конституції України) як крайню міру подолання олігархії.
Однак, за основу в Доктрині приймається мирний шлях, конституційна злагода, методи безпосередньої демократії .
3.Метою Доктрини є удосконалення системи народовладдя в Україні шляхом впровадження інструментів безпосередньої цифрової демократії, що зародилися і мають місце на межі інформаційних технологій та конституційного права, соціології та політології, як системи, що базується на наступних посилах:
фундаментом народовладдя є принципи народного суверенітету ;
кінцева ціль впровадження народовладдя – суспільний добробут;
досягнення цієї цілі - забезпечення самоврядування суспільства через інформатизацію суспільних відношень;
правовою основою народовладдя є Конституція України.
4.В Доктрині народовладдя визначається як система суспільного порядку, що формує, організує і впроваджує верховну владу народу відповідно до принципів народного суверенітету:
Принцип перший.
4.1.1 Народ ( спільнота громадян ) є носієм народного суверенітету , єдиним володарем верховної влади, суб'єктом права верховної влади , як і кожен громадянин із цієї спільноти, їх суб'єктність відображена відповідними статтями розділів 1-3 Конституції, яка має найвищу юридичну силу.
4.1.2 Громадянин- людина , що має єдине громадянство України, усвідомлено визнає свої конституційні права та обов’язки , зобов’язується не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, діяти відповідно до вимог Конституції та законів, що її відповідають, отримала право голосу (прийняття рішення) відповідно до Конституції.
4.1.3 Статус громадянина ( права і обов’язки, повноваження, порядок їх виконання і відповідальність) визначається автоматизованою системою контролю (Мобільний регістратор) його життєзабезпечення та життєдіяльності відповідно до Конституції.
Принцип другий.
4.2.1 Право народу, як володаря верховної влади , забезпечує:
верховенство народу у вирішенні корінних задач життєзабезпечення і життєдіяльності громадян і територіальних громад визначених в Конституції України на засадах СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ,
визначати і змінювати конституційний лад,
право на повстання.
4.2.2 Своє право верховенства народ може частково або повністю делегувати (відзивати), створених ним, представницьким органам (державним органам та органам місцевого самоврядування) на тих же засадах суспільного добробуту.
Принцип третій .
4.3.1 Рішення, що приймається народним волевиявленням шляхом безпосередньої демократії вступає в силу, якщо за нього позитивно проголосувало, шляхом узгодження інтересів кожного громадянина, 100% громадян , підпорядкування меншості волі більшості не припустимо.
4.3.2 Рішення, що приймається представницьким органом вступає в силу, якщо за нього позитивно проголосувала більшість громадян від загального складу цього органу, що має право голосу, якщо інше не встановлено Законом.
Принцип четвертий.
4.4.1Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
4.4.2 Зміст і спрямованість народовладдя , його головний обов'язок забезпечити умови , щоб кожен громадянин (людина) країни, як суб’єкт права верховної влади мав право реалізувати те, що задекларовано його правами ( в т.ч. власний б’юджет та б’юджет сім’ї, як частку суспільного бюджету) на засадах справедливого і неупередженого формування та розподілу суспільного добробуту між громадянами і територіальними громадами.
5. Суспільний добробут -сукупність положень, критеріїв , показників, на основі яких досягається високий рівень життя всього суспільства, якість життя як окремого індивіда (громадянина , людини) так і суспільства в цілому. Невід'ємною складовою суспільного добробуту є планова та соціально-ринкова економіка, де піл поняттям "соціальна ринкова економіка" розумієм синтез гарантованої державою економічної свободи та ідеалів соціальної держави, пов'язаних із соціальною захищеністю та соціальною справедливістю (Ламберт). Одним із найважливіших напрямків суспільного добробуту є добір та вдосконалення системи показників для оцінки рівня суспільного добробуту в окремо взятій країні, складність якої полягає у багатоаспектності добробуту та доборі відповідних показників.
6.Інформатизація – організаційний соціально-економічний, правовий, політичний , науково-технічний, виробничий процес створення, виходячи із положень, критеріїв та показників суспільного добробуту, оптімальних умов для впровадження народовладдя через забезпечення інформаційних потреб і РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ громадян та територіальних громад, органів державної влади , підприємств і організацій, громадських об’єднань на основі розвитку і використання інформаційних систем, мереж, ресурсів та інформаційних технологій, які побудовані на застосуванні сучасної комп'ютерної та мережевої техніки (Угода про співробітництво у формуванні інформаційних ресурсів і систем, реалізації міждержавних програм держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі інформатизації)
7.Суб’єктом народовладдя є громадянин , статус якого ( права і обов’язки, повноваження і відповідальність) визначається автоматизованою системою контролю (Мобільний регістратор) його життєзабезпечення та життєдіяльності - результат інформатизації суспільних відношень на рівні- громадянин та його сім’я , як базове поняття мережі, що визначає реальну приналежність людини до соціальної мережі, яка справедливо і неупереджено через Мобільний регістратор регулює і контролює її життєзабезпечення і життєдіяльність в реальному світі. Право на справедливість забезпечується створений людиною світ правових відношень (об’єктивної свободи), відображений в Конституції , де кожен член суспільства так зобов’язаний обмежувати свою власну зовнішню свободу за рахунок внутрішньої, щоб всі інші рядом з ним могли бути також зовнішньо свободними .
Мобільний регістратор забезпечує через відповідні процедури , в автоматизованному режимі наступні конституційні цінності життєзабезпечення та життєдіяльності громадянина (людини):
(1) Суверенітет (право на:
незалежність в суспільних відносинах- ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством
ідентифікацію своєї особистості як громадянина України ( набуття, зміна і припинення громадянства) , свободу пересування, вільний вибір місця проживання, вільно залишати територію України, в будь-який час повернутися в Україну, захист свобод і прав при перебуванні за кордоном;
захист своїх прав і свобод, свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей будь-якими не забороненими законом засобами від порушень і протиправних посягань , не виконання явно злочинних розпоряджень чи наказів;
рівність в суспільних відношеннях і перед законом незалежно від ознак раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками;
отримання обгрунтованого рішення по суті звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, особисто, письмово індивідуально чи в колективі, у встановлений законом термін;
захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки; визначення і зміну конституційного ладу в Україні;
отримання законів та інших нормативно-правових актів , що визначають права і обов'язки громадян відповідно до вимог даної Доктрини ;
визнання нечинними законів та інших нормативно-правових актів, що визначають права і обов'язки громадян, якщо вони не доведені до відома відповідно до вимог даної Доктрини );
(2)Волевиявлення ( право на :
свободу думки і слова, вільне вираження своїх поглядів і переконань;
вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування ;
участь у всеукраїнському та місцевих референдумах;
збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб ;
свободу світогляду і віросповідання;
свободу політичної, профсоюзної та громадської діяльності ;
мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації).
(3)Гідність ( право на:
честь і гідність, недоторканність і безпеку , що визнаються найвищою соціальною цінністю:
повагу до себе і членів сім’ї; недоторканність особисту та житла;
спростовувння недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї та вимагання вилучення будь-якої недостовірної інформації ;
відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації;
ознайомлення в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе і членів своєї сім’ї) ;
(4) Судовий захист (право на:
невинуватість у вчиненні злочину доки вина не буде доведена в законному порядку на доказах одержаних законним шляхом і встановлена обвинувальним вироком суду;
професійну безоплатну правничу допомогу, вибір захисника своїх прав, індивідуальний характер юридичної відповідальності ;
не надання показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
отримання, у разі скасування вироку суду як неправосудного, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої безпідставним засудженням від органів державної влади, органів місцевого самоврядування
притягнення до юридичної відповідальності кожного ( людину, громадянина, юридичну особу, посадову чи службову особу органів державної влади, органів місцевого самоврядування) хто своїми діями чи бездіяльністю посягає на конституційні права, перелік який надається цією Угодою у Мобільному регістраторі, підстава: кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей;
скасування в судовому порядку Законів та інших нормативно-правових актів прийнятих не на основі Конституції України або які їй не відповідають, отримання відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, підстава: ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (яке прийняте на основі Конституціїі та їй відповідає) , органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
спростовувння в судовому порядку недостовірної інформації про себе і членів своєї сім'ї та вилучення будь-якої недостовірної інформації, відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації, підстава: ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини
скасування у судовому порядку діючих Законів та інших нормативно-правових актів, які дозволяють використання власності , що суперечить вимогам Конституції України , притягнення до відповідальності осіб, дотичних до цих відносин, конфіскація власності набута в такий спосіб на користь суспільства , підстава: використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі) ;
(5) Сім'я, виховання дітей, їх освіта (право на:
шлюб, що ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка ( де кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, де батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття, а повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків, де сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою; де діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним , а будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом, де утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, покладається на державу) ;
безоплатну дошкільну , повну загальну середню ( що є обов'язковою), професійно-технічну освіту, вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах ( на конкурсній основі), де громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства);
(6)Здоров'я (право на :
життя і здоров'я, що визнаються найвищою соціальною цінністю:
здоровий спосіб життя через своєчасне, якісне і збалансоване харчування та безоплатну мережу закладів фізичної культури і спорту;
охорону здоров'я, забезпечену державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, безоплатний щорічний відпочинок у мережі державних і приватних оздоровчо-профілактичних закладах відпочинку;
медичну допомогу шляхом ефективного і доступного для всіх громадян безоплатного медичного обслуговування через мережу державних , комунальних і приватних лікувальних закладів охорони здоров'я;
безпечні для життя і здоров'я довкілля та санітарно-епідемічні умови, вільний доступ до інформації і її поширення про їх стан та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
(7)Добробут (право на: достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, який визначається бюджетом сім’ї як складовою бюджетної системи України, що будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; володіння, користування і розпорядження приватною власністю ( складовою бюджету сім’ї), результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; пенсійне забезпечення ; соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом);
( 8 ) Працю ( право на: вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечену належними , безпечними і здоровими умовами праці та її своєчасну оплату (дивіденди від інвестицій, заробітна плата) та частку суспільного надбання, як складовою бюджету України від користування суспільною власністю (земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, користування об'єктами права державної та комунальної власності) ; працевлаштування відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб; підвищення трудової кваліфікації, вільний і всебічний розвиток своєї особистості).
8.Суб’єктами народовладдя є територіальні громади - населення , що постійно проживає у межах області , району, міста, району у місті , села, селища, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр, Своє право верховної влади і верховенства вирішення корінних задач територіальні громади реалізують відповідно до Закону про Територіальні громади через Координаційне представництво громади (Віче громади) , прийняттям рішень Установчими зборами цих громад - постійно діючим ЗІБРАННЯМ громад , шляхом волевиявлення на базі процедур безпосередньої демократії пов’язаних з Мобільними регістраторами громадян цих громад. Рішення що приймається Установчими зборами громади вступає в силу, якщо за нього позитивно проголосувало, шляхом узгодження інтересів кожного громадянина, 100% громадян територіальної громади , яким надано право голосу відповідно до Конституції України. Впровадженням процедур безпосередньої демократії, як результат інформатизації територіальних громад, виключає необхідність дії відповідних територіальних органів місцевого самоврядування, як юридичних осіб представницького характеру.
9.Народовладдя стає СИСТЕМОЮ суспільного порядку , якщо НАРОД приймає на себе певні функції і зобов'язання щодо вирішення БЕЗПОСЕРЕДНЬО корінних задач життєзабезпечення і життєдіяльності громадян і територіальних громад , а значить і несе відповідальність за прийняті рішення.
Корінні задачі життєзабезпечення і життєдіяльності громадян і територіальних громад викладені у розділах 1-3 та 92 статтях Конституції. Сьогодні всі ці задачі вирішуються ПОВНІСТЮ державними органами влади і місцевого самоврядування ( як суб'єкта державної влади), тобто діє п.4.2.3 принципа 2 народного суверенітету.
Першочерговою задачею при впроваджені народовладдя як Системи є чіткий розподіл через референдум корінних задач життєзабезпечення і життєдіяльності які вирішуються безпосередньо системою народовладдя , а які органами держаної влади.
Відповідно до концепції представленої в Доктрині -НАРОДОВЛАДДЯ як СИСТЕМА бере на себе вирішення безпосередньо всіх задач позначених у розділах 1-3 , 92 статті Конституції, окрім ( що залишаються за державою- внутрішня безпека, зовнішня політика, зовнішня безпека і оборона):
основи національної безпеки, організації Збройних Сил України і забезпечення громадського порядку; засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них. засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; правовий режим державного кордону; порядок направлення підрозділів Збройних Сил України до інших держав; порядок допуску та умови перебування підрозділів збройних сил інших держав на території України; порядок використання і захисту державних символів; державні нагороди; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні звання; державні свята.
Якщо ми допускаєм таку можливість , а вона об’єктивно допускається принципами народного суверенітету , то виникає питання в організаційній формі та органу, який би представляв таку СИСТЕМУ . В Доктрині в якості такого органу запропоновано Віче ( Установчі збори України)-Вищий орган народовладдя в Україні , який взяв на себе законодавче вирішення частини конституційних задач БЕЗПОСЕРЕДНЬО, причому в повному взаємному зв'язку з конституційними державними органами влади , звичайно , з врахуванням зазначених вище особливостей взаємних відношень, через Національну координаційну колегію (НКК) республіки.
10.Організаційно народовладдя представлено на схемі.
Нажмите для просмотра прикрепленного файла
Віче ( Установчі збори України)- Вищий орган народовладдя в Україні , представляє народ ( спільноту громадян), постійно діюче ЗІБРАННЯ , що формує, організує і впроваджує народовладдя та через створене ним Координаційне представництво ВІЧЕЄ яке забезпечує :
підготовку і впровадження законодавчих положень через науково обгрунтовану СИСТЕМу цифрового народовладдя : духовного розвитку суспільних відношень, здоров’я і освіти нації, її наукового прогресу, демократичних засад індустріального устрою суспільного життя, суверенітету, правової, економічної та екологічної безпеки республіки,
визначення наукових установ щодо вирішення Проблем, наданих за народною ініціативою ( в тому числі і громадянином), які не передбачені СИСТЕМОЮ , порядок, необхідні умови доведення результатів рішення у виді проекта Закону (законодавчого акту, рішення) до громадян , прийняття рішення шляхом процедур безпосередньої демократії (референдум, збори) ,
здійснення організаційних питань підготовки і проведення всеукраїнських референдумів , зборів , відповідно до Закону включення результатів прийнятих рішень в СИСТЕМУ народовладдя , як робочого інструменту, з доведенням його до громадян республіки, прийняття в он-лайн автоматизованому режимі заяв, пропозицій , соціальних проектів громадян, територіальних громад , передчу їх на розгляд відповідним органам Віче і контроль результати рішень щодо цих ініціатив, координацію їх виконання на всій території республіки.
вирішення питань про відповідність Конституції проектів законів та законодавчих актів , що виносяться для прийняття Віче, офіційне тлумачення Конституції та законів України, питань про відповідність Конституції України актів державних органів управління.
здійснення підготовки закону для прийняття Віче щодо імпічменту Президента, розпуску Верховної Ради , усунення з посади Генерального прокурора та Голови Верховного суду, прпризначення і відкликання керівників судів, силових і контролюючих відомств всеукраїнського рівня.
Координаційне представництво Віче (комітети: регламентний; духовно-інтелектуальний; науково-виробничний, освітній та оборонний; конституційна асамблея ) формується на демократичних засадах відповідним співтовариством республіки , обирається Установчими зборами України та оновлюється кожні 2 роки. Порядок формування, обраня та оновленя координаційного представництва Віче визначається Законом.
Національна координаційна колегія (НКК) республіки Україна ( у складі Президента республіки Україна, Головуючих координаторів Віче від комітетів, Голови Верховної Ради республіки Україна , Генерального прокурора республіки Україна , Голови Верховного суду республіки Україна)-забезпечує координацію діяльності системи народовладдя і органів державної влади.
Президент республіки Україна-обирається Віче, очолює Кабінет Міністрів.
Верховна Рада республіки Україна- Вищий представницький орган республіки у складі порядка 200 депутатів , формується, обирається і оновлюється Віче відповідно до Закону , її діяльність визначається Конституцією з врахуванням змін і доповненнь. Передбачається можливість відкликання депутата в он-лайн режимі.
Кабінет Міністрів України-Вищий виконавчий орган республіки, формується і діє відповідно до Закону . Передбачається можливість відкликання міністра в он-лайн режимі.
Верховний суд республіки Україна-Вищий судовий орган республіки, формується і діє відповідно до Закону, очолює Голова Верховного суду, який обирається Віче.
Генеральна прокуратура республіки Україна, формується і діє відповідно до Закону , очолює Генеральний прокурор, який обирається Віче.
11.Статус суб’єкта республіки набувається будь-ким (громадянин, територіальна громада, виконавчі державні органи, господарські установи, громадські об’єднання , Віче ), якщо суб’єкт ідентифікований у Електронному реєстрі республіки та представлений відповідною автоматизованою системою його життєзабезпечення і життєдіяльності.
12.Даною Доктриною узгоджуєм наступне: досягнення «найбільшого блага для найбільшої кількості людей» можливо лише при справедливому і неупередженому розподілі національного богатства (стаття 95 Конституції України). Це можливо тільки за наявності відповідного фінансового забезпечення у кожного громадянина , інвестуючи яке в розвиток економіки забезпечує це національне богатство, при цьому будь-яке використання людини в якості людського капіталу (в т.ч. і підприємницькій діяльності)-кримінальний злочин, підстава - статті 3,5 Конституції України.
Станом на дату заснування України, як незалежної держави, частка суспільного надбання та добробуту кожного її громадянина, включаючи дітей , складала в грошовому еквіваленті $54000 з відхиленнями не більше (+ 5,-1,5) раз. Обслуговування цього добробуту в УРСР взяли повністю на себе органи державної влади , без будь-якого контролю зі сторони громадянина , виділяючи йому , якщо він працював , заробітну плату. Всі транзакції проводились через державний банк, під його відповідальність і контроль , у ті сфери життєдіяльності які визачались державним планом.
Обслуговування вищезазначеного добробуту громадянина нова держава Україна доручила, не тільки державним банкам, а і комерційним, кожен із яких інвестував кошти, що складали добробут громадян, в ті галузі виробничих сфер, які належали власникам цих банків, знову ж без будь-якого контролю цього інвестування зі сторони громадянина.
Результати цих нововведень відомі. Всі комерційні банки-це банки імені такого-то (одного або декількох) олігархів,бариг капітал якими набутий привласненням значної частини коштів громадян, як їх добробут, користуючись відсутністю контроля громадянина та законами, що не відповідають Конституції України, , створивши відхилення у фактичному добробуті незначної частини громадян в + 30000 і більше раз та на власний розсуд відтік коштів у зарубіжні банки.
Цією Угодою встановлюється порядок відповідно до якого науково обгрунтована частка суспільного надбання та добробуту (як частка державного бюджету) громадянина в натуральному та грошовому еквівалені обслуговується і контролюється , через Мобільний регістратор, особисто громадянином . А це означає, що всі нарахування-частка суспільного надбання , його добробут (частка суспільного доходу від активізації суспільного надбання, дивіденди, пенсія, кошти на лікування із фонду страхування, підтримки материнства і дитинства , пов’язані з тимчасовою втратою праці , інші ) будуть проводитись не якимись структурами, а власним Мобільним регістратором.
За наявності коштів та активів у громадянина, які перевищують зазначену частку, порядок їх використання узгоджується референдумом і реголюється функціональною процедурою е-Системи Добробут.
Такий підхід ставить принципово нові задачі перед сердньою, а, в по-дальшому, і вищою школою. Не підготовка дитини як робочого місця , людського капіталу , для чергового бариги ( в органах влади чи поза ними), яка можливо, шляхом конкуренції сама стане баригою, а виховання громадянина, який усвідомлює, що в цій країні він найвища соціальна цінність, носій її суверенітету , підтвердженням чого є його частка суспільного надбання та добробуту, яку він отримує разом з Атестатом про закінчення середньої школи (технікума) , а школа навчить як найбільш ефективно використати цю частку на своє благо і благо суспільства .
Подібний розподіл і забезпечує спадкоємність поколінь, адже частка суспільного надбання та добробуту тих , хто покинув цей світ через їх Мобільні регістратори е-Системою передається на Мобільні регістратори тим , хто тільки розпочинає своє самостійне життя.
Одна із найважливіших внутрішніх проблем- подолання бідності (Соціальна психологія бідності). Її вирішення- це прийняття Законів 3-7,9,11 відповідно до умов визначених цією Доктриною. Однак, не менш важливим при вирішенні цієї проблеми є питання: хто інвестор і які кошти потрібні, щоб це сталось? Чи є такі кошти у вкрай "зубожілих" громадян України? Чи потрібно звертатись до іноземного лихваря або, нехтуючи Конституцію, запрошувати іноземного інвестора. Відповідь однозначна.
Так, такі кошти є, позначим їх-Фонд інноваційного розвитку (Фонд розвитку), визначим найголовніші із них:
Компенсаційні вклади громадян, що свідомо чи по недбалості, органами державної влади більше четверті століття виведені із виробництва та знаходяться на забалансових рахунках в Ощадбанку України , а також переслані в Центробанк Росії, які з врахуванням індексації складають ( в перерахунок на грн) біля 12 трильйонів грн. Необхідно зазначені кошти вивести із забалансових рахунків , індексувати та за належністю, облікувати у Мобільному регістраторі громадян, як інвестиційні кошти (відстрочений добробут) та як складова Фонду розвитку.
Пенсійне забезпечення, яке , знову ж таки свідомо чи по недбалості , при проведенні пенсійної реформи 2004р. не було зараховано на відкриті персоніфіковані пенсійні рахунки громадян, а в подальшому направлено як інвестиційні кошти в розвиток виробництва з поповненням рахунків за рахунок дивідендів , що складає біля 6 трильйонів грн., які зараховуються як інвестиційні кошти та облікуються у Мобільному регістраторі громадян та як складова Фонду розвитку.
Готівкові кошти (гривна, валюта) та безготівкові кошти (гривна , валюта) громадян, що знаходяться на рахунках у відповідних банках ( державних, комерційних, іноземних) , безготівкові кошти виведені в офшори бізнесовими структурами, що отримані громадянами та бізнесом відповідно до законів, які не відповідають Конституції України, разом складають у гривневому еквіваленті 7,5 трильйонів грн, обов'язково облікуються у Мобільному регістраторі громадянина ( власників бізнесу) та у Фонді розвитку , з яких, в порядку амністії , сплачуються на окремий рахунок у Фонд розвитку суспільно узгоджений диференцирований відсоток (пропонується: до 30 мільйонів грн-0%, від 30 до 300-10% , від 300 до 900 -75%, зверх 900-99%).
Кошти, 2 трильйона грн, повністю передаються на особий рахунок Фонду розвитку, як прибуток "іноземних інвесторів", що вони отримують активізуючи активи суспільного надбання українських громадян, передані іноземним громадянам відповідно до законів, що не відповідають Конституції України . Україні потрібні іноземні ПАРТНЕРИ спільного вирішення питань економічної та оборонної міжнародної співпраці, а не іноземні бариги, які б набивали свої кармани за рахунок суспільного надбання українських громадян.
В Доктрині вказані мінімальнограничні дані щодо наведених вище коштів Фонду розвитку і будуть уточнюватись в процесі їх обгрунтування.
Кошти окремого рахунку Фонду розвитку , після розрахунків за боргові зобов'язання України перед іноземними фондами, рівномірно розподіляються між громадянами України і облікуються на їх Мобільних регістраторах, як інноваційні кошти та забезпечується е-Системою їх найефективніше використання в сфері виробництва та отримання дивідендів від суми вкладених коштів (підсистеми 1-8 ) .
Результатом таких дій е-Системи отримаєм ситуацію, що не попит регулює пропозицію, а навпаки – пропозиція впливає на попит (М. Туган-Барановський ), формуючи запит громадян на принципово нові інноваційні товари і послуги (в т.ч. Мобільний регістратор), а відтак і принципово нові суспільні відношення та забезпечення волі народу щодо досягнення «найбільшого блага для найбільшої кількості людей». За таких умов використання коштів Фонду розвитку державний бюджет , а відтак і бюджет 95% українських громадян з впровадженням е-Системи автоматично безінфляційно збільшиться у 8-12 раз .
Впровадження пропонуємої системи народовладдя вирішує негайно три першочергові проблеми сьогодення:
подолання бідності, оскільки кожен громадянин, як і громада , отримують їм визначене бюджетом , безпосередньо шляхом активізації Мобільних регістраторів громадянина та координатора громади;
подолання корупції, оскільки між як ресурсними так і фінансовими фондами та громадянами і громадами не має посередників-всі питання життєзабезпечення вирішуються в автоматизованому режимі;
подолання олігархічних відношень, оскільки виключається можливість приватизації публічної власності, її використання для забезпечення потреб громадян і громад реалізується координатором публічної власності відповідно до бюджету в автоматизованому режимі.
Вик. В. Лаврик
050 6110584 lavrikvn@gmail.com
Повний текст з малюнками можна завантажити в прикріпленому файлі