Шановні організатори форуму!
Перед усім, хотів би висловити Вам свою повагу та подяку за проведену роботу і запрошення до участі. Безумовно, відновлення, а точніше, запровадження реального народовладдя, є ключовим для подальшого розвитку України. Але якщо ми будемо копіювати чужий досвід та помилки, то тим самим ми прирікаємо своїх нащадків на роль аутсайдерів. Тому у нас має бути інноваційне рішення, яке стане взірцем для інших країн.
Щоб визначити інноваційне рішення необхідно правильно і відверто проаналізувати помилки нашої держави, її керівників, органів державної влади, зробити належні висновки та визначити відповідний план дій. Такий план дій, їх мету доцільно сформувати у вигляді Декларації.
Проводячи аналіз розвитку України, як незалежної держави, необхідно критично проаналізувати загально відомі події, зокрема:
1. 16 липня 1990 р. Верховна Рада Української РСР прийняла «Декларації про державний суверенітет України» (№55-ХІІ), в якій записано:
«Державна влада в Республіці здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу та судову.
Найвищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів здійснюється Генеральним прокурором Української РСР, який призначається Верховною Радою Української РСР, відповідальний перед нею і тільки їй підзвітний.»
Отже, в цьому документі було задекларовано основи конституційного ладу в Україні. Відповідно, ніякої іншої четвертої гілки державної влади бути не може – ні монархічної, ні президентської, ні будь-якої іншої. При цьому, дотримання законності ґрунтується на виключному підпорядкуванні Генерального прокурора України Верховній Раді. Це одне із базових положень конституційного ладу в Україні.
2. На той момент діяло положення статті 5 Конституції УРСР «Найважливіші питання державного життя виносяться на всенародне обговорення, а також ставляться на всенародне голосування (референдум)». Напевно, що до таких найважливіших питань відносяться - зміни конституційного ладу, суттєві зміни в Конституції, прийняття Конституції України на заміну Конституції УРСР.
3. На всесоюзному референдумі 17 березня 1991р., що мав визначити збереження СРСР, в РРФСР поставили питання щодо введення поста Президента РРФСР, а вже потім там законом від 24 квітня 1991 р. №1098-1 ввели пост Президента РРФСР. Тоді як в УРСР на цьому ж референдумі 17 березня 1991 р. питання про введення поста Президента УРСР не ставилось.
4. Без проведення референдуму 05 липня 1991 р. Верховна Рада Української РСР під керівництвом її Голови - Кравчука Л.М., прийняла Закон УРСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» (№1293-ХІІ). Таким чином, Верховна Рада, узурпувавши владу, порушуючи вказане положення статті 5 Конституції, змінила конституційний лад держави, що підпадає під ознаки конституційного перевороту, наслідки якого відчуваємо до цього часу. Крім цього, своєю Постановою від 05.07.1991 р. Верховна Рада призначила вибори на 01.12.1991р. – в день проведення референдуму. Таке рішення Верховної Ради має ознаки політичного шулерства. Бо, з однієї сторони, замість того, щоб поставити друге питання в бюлетені референдуму 01.12.1991 р. «Чи даєте Ви згоду на заснування поста Президента Української РСР?» виборцям додають папірець голосування за президента, пост якого Верховна Рада ввела в неконституційний спосіб – без референдуму, начебто виборці вже надали таку згоду. З іншої сторони, на цьому референдумі 01.12.1991 р. відбувалося затвердження «Акту Проголошення Незалежності України», в основі якого лежить згадана вище «Декларація про державний суверенітет України». І тут же, 01.12.1991, на підставі Постанови Верховна Рада Української РСР від 05.07.1991 р., виборцям надали бюлетень для голосування за Президента УРСР, який, фактично, скасував наведене вище в п.1 положення Декларації. Така узурпація влади Верховною Радою, таке політичне шулерство, в грубий спосіб знівелювали саму суть народовладдя.
5. Конституція України була прийнята на заміну Конституції УРСР на п'ятій сесії Верховної Ради України в ніч на 28 червня 1996 р. без всенародного голосування, що доводить черговий факт нехтування принципами народовладдя та узурпації державної влади Верховною Радою.
6. В прийняту Конституцію України внесли базове положення про розподіл державної влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки (стаття 6). Але після цього в статті 102 записали положення «Президент України є главою держави і виступає від її імені», яке суперечить вказаному положенню статті 6 Конституції України та наведеному вище положенню Декларації. Отже, Верховна Рада України закріпила в Конституції факт вчиненого 05.07.1991 р. конституційного перевороту, нав’язавши народу України Президента з повноваженнями монарха, що перебувають НАД гілками державної влади.
7. Негативний вплив через надання, фактично, неконституційному Президенту, повноважень, що виходять за межі вказаних трьох гілок державної влади, посилюється тим, що Верховна Рада підпорядкувала йому Генерального прокурора. А в результаті різних «реформ» прокуратура вже нездатна здійснювати «…нагляд за точним і однаковим виконанням законів…».
8. В Конституцію України Верховна Рада внесла до статті 5 положення «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування» (слово «повновладдя» вже не використовують), яке сама ж і ігнорує, руйнуючи паростки народовладдя. Це стало очевидним після проведення 16.04.2000 р. референдуму за народною ініціативою – єдиного в історії України. Результати цього референдуму Конституційний Суд України визнав обов’язковими до виконання всіма органами державної влади. Але Верховна Рада України проігнорувала як результати референдуму, так і рішення Конституційного Суду. Жодного законопроекту на виконання результатів цього референдуму у Верховній Раді так і не підготували, що доводить очевидне нехтування волевиявленням Народу.
9. На даний момент в Україні політика має всі ознаки гри, із шкідливими проявами та залежністю у її гравців. В цій грі є призи – місця у Верховній Раді, бонус – право формувати власний уряд, джек-пот – посада Президента. Ця гра має головну умову, яка є її каталізатором – централізована влада в державі. Ця гра має юридичне забезпечення найвищого рівня. В статті 15 Конституції України записано «Держава гарантує свободу політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України». Це означає, що будь-хто, хто називає себе політиком має право на захоплення, використання та утримання державної влади.
На підставі наведених фактів можемо зробити такі висновки:
1. Народовладдя в Україні задекларовано в Конституції України, але реально воно не працює.
2. Конституційний переворот, який відбувся 05.07.1991 р., призвів до зміни конституційного ладу в Україні. Ініціатором таких змін стала Верховна Рада, яка в неконституційний спосіб ввела посаду Президента.
3. В подальшому саме Верховна Рада, як узурпатор державної влади, приймала і приймає рішення, які не тільки суперечать принципам народовладдя, але й шкодять інтересам народу України.
4. Посада Президента України підлягає скасуванню, як така, що суперечить розподілу державної влади на три гілки, і введена в неконституційний спосіб.
5. Наведені рішення і дії Верховної Ради є неспростовними доказами того, що саме ця інституція узурпувала державну владу, унеможливила здійснення влади Народом України безпосередньо.
6. Для забезпечення реального народовладдя – повновладдя народу України, запобігання узурпації влади в майбутньому, необхідно провести кардинальні зміни в основах держави, її державної влади. Для цього необхідно, зокрема, провести децентралізацію влади, передавши право законодавчої ініціативи на первинний рівень, позбавивши Верховну Раду України такого права.
7. Необхідно сформувати план заходів та докорінних змін в державній системі, її владі, унеможлививши її захоплення та використання так званими політиками.
Коли мова йде про народовладдя, яке передбачає розширення кола осіб, які будуть приймати управлінські рішення, то необхідно розуміти, що всі ці особи мають працювати на спільну мету, приймати узгодження рішення. Тобто, необхідно створити умови для консолідації не тільки управлінців, чиновників, але й пересічних громадян, які зможуть підтримувати, допомагати їх обранцям, з розумінням їх мети, спрямування рішень. Відповідно, мова має йти про консолідацію українського суспільства та нації в цілому. А це можливо зробити лише на основі національної ідеї, пошуку якої приклали багато зусиль провідні фахівці протягом багатьох десятиліть. Але такі пошуки відбувалися з позицій філософського та/або історичного підходів.
Автором цих рядків вперше був застосований системний підхід для визначення національної ідеї, її місця та ролі в державотворенні, формуванні нової системи держави, нових взаємовідносин в суспільстві та в державі. Детально це висвітлено в додаткових матеріалах. Результати цих досліджень стали основою для формування плану дій, змін, які дозволяють вивести Україну на якісно вищий рівень державності.
Такі пропозиції представлені у вигляді «Декларації про Суверенітет Українського Народу (проект)», яка додається. Ідею такої Декларації започаткував Анатолій Пилипко. З його дозволу, автором були використанні окремі положення з його проекту, а саме:
1. Преамбулу Декларації.
2. Преамбулу розділу «Проголошуємо», яку автор доповнив словами «…визначати та змінювати конституційний лад, делегувати свої повноваження органам влади,» і «та інших посадовців і приймати відповідні рішення».
3. Частину 1 розділу «Проголошуємо».
4. Частину 2 розділу «Проголошуємо», яку автор доповнив принципами:
- моральність
- доброзичливість
- повага
- співчуття
5. В частині 3 автор вніс зміни, замінивши слово «Єдиним» на «Вищим», та виклавши закінчення в такій редакції «які мають приймати і затверджувати рішення з будь-яких питань, які делеговані до повноважень їх органів влади, включаючи і питання про припинення повноважень будь-якої особи в таких органах влади»
6. Частини 4 та 5 використані в редакції Анатолія Пилипко.
7. Частину 6 автор доповнив словами «відповідними законопроектами» та «Положення Конституції України, які потребують затвердження на референдумі після їх обговорення протягом до 3 місяців, виносять на референдум, який призначають не пізніше 4 місяців після прийняття цієї Декларації», а також замінив слово «місяця» на «2 місяців».
8. Останній абзац Декларації в редакції Анатолія Пилипко автор доповнив словами «виключного права народу визначати та змінювати конституційний лад».
Розділи «КОНСТАТУЄМО» та «ВИРІШИЛИ» розроблені і підготовлені автором цих рядків. Проект такої Декларації міститься в додаткових матеріалах.
В матеріалі статті «Посткомуністична Україна з позицій системного аналізу – від конституційного перевороту до державної ідеології» наведене обґрунтування національної ідеології, що має посісти місце державної, яка ґрунтується на національній ідеї. Приведене обґрунтоване формулювання національної ідеї на основі визначених вимог, її механізмі дії, місця і ролі в державотворенні, системі держави, державної влади. Національна ідея та ідеологія, яка на ній ґрунтується орієнтовані на розширення народовладдя, здійснення повновладдя народу країни. Тому автор цих рядків подає свої пропозиції на розгляд широким загалом.
Відео з аналітикою про узурпацію влади додається - https://www.youtube.com/watch?v=lSpoO32zgDc
Відеопрезентація досліджень та пропозицій щодо запровадження національної, державної ідеології містяться на - https://www.youtube.com/watch?v=_DtvwNwnA_c та https://www.youtube.com/watch?v=0SUfu4SxO88
Віктор Лоза,
системний аналітик
14.05.2020