Шановні панове, є ще дуже важливо поняття щодо розуміння особливостей функціонування Народовладдя і що нам треба всіляко обговорити і визначитися. Це поняття - КОМПЕТЕНТНА меньшисть. Що це таке і з чим її їдять.?
Мова йде, якщо стисло, про ЕКСПЕРТНЕ, професійне середовище якому народ ДОВІРЯЄ. В ідеалі це обов"язково безпосередньо людина з владними повноваженнями, або така що мая фаховий рівень надання саме ЕКСПЕРТНОЇ оцінки діяльності людини, органу з владними повноваженнями.
Чому на наш погляд, вкрай назріло впровадження саме такої інституції і як зняти протиріччя між нормої демократії прямої дії коли більшість голосів вирішує (принцип демократичного централізму) і можливістю вирішення питання саме кваліфікованою меншістю. Здебільше це вже є і функціонує і навіть зі значним перевищенням задекларованої конституційної норми.
Тут ми вже обговорювали, що народ не завжди правий, особливо в умовах діючої системи масштабного маніпулювання і суттєвого зниження добробуту окремих груп населення, тому вкрай важливо мати саме ДОДАТКОВУ противагу можливості помилки. І ось такою противагою може і повинно стати таки ЗМІНИ Апарату Центральної влади :
Ідеальна модель державного устрою і організації суспільного життя завжди була предметом досліджень, вдосконаленьі спроб втілення. У різні часи, країнах, умовах були, відповідно, і різні уявлення, щодо самої ідеї, шляхах і засобах вирішення окремих проблем і загального впровадження своєї моделі влади і управління.
Зараз сучасна прогресивна світова наукова думка вже сформувала загальні поняття і принципи функціонування оптімальної системи і структури демократичної, правової держави, і більш того в
де яких країнах ЄС вдалося її реалізувати практично в повному обсязі. Але це завсім не означає, що справу можливо легко вирішити, якщо просто скопіювати і перенести в нашу країну.
Треба мати на увазі і враховувати обов'язковість наявністі не тільки самого адаптованого під всі особливості країни Стратегичного плану реформування і реальної політичної волі щодо
його впровадження самого вищого керівництва країни, а, і що найменьш ще й:
1) добре підготовленних команд виконавців на всіх рівнях і гілках де відбуваються зміни,
2) ефективний механізм право застосування (злому супротиву, саботуванню, беззворотності покарання),
3) всеохоплюючий інформаційно-аналітичний ресурс супроводження, комунікації, вивчення і формування суспільної думки, який треба створити і впровадити в
поле природнього психологично-світоглядного сприяння народом стану і наслідків державної політики
І все це є питаннями саме Центральної влади, тому, відповідно й вимоги до її структурної і функціональної складових, систем формування і взаємодії гілок, підрозділів, механізмів і умов створення і досягнення оптімальних результатів э найвищими.
В сучасній моделі української влади і державного управління є багато величезних невідповідностей у порівнянні з ідеальною моделлю.
7.47.
Перша. Ефективність моделі влади і управління складається з богатьох обов'язкових частин, дій, умов, що обумовлює ієрархічна структура влади що реально існує в країні, в якій, у свою чергу,
головною є характеристика засобу (моделі) прийняття рішення. Якщо реальний центр прийняття рішень заплутан, чітко не визначен, штучно ускладнен, дублюється і, або конкурує - ефективністі моделі не може бути апріорі.
Якщо взяти виконавчу гілку влади України то саме це ми спостерігаємо вже багато років поспіль. Мова йде про Кабінет міністрів і Адміністрацію Президента.
На перший погляд нібито, щось навподобі якоїсь хитро створеної інституції, яка дозволяє перекладати будь-яку відповідальність з Президента на Прем'єра, або галузевого міністра.
За великим рахунком, у політиці таке перекладання відповідальності спостерігається часто, і в цієї царені це може й є природнім, але мова йде про суто управлінську структуру, це завсім інше, в неї дуже
важливо збереження зв'язку прямої беззворотньої відповідальності саме ініціатора, автора, виконавця конкретного рішення.
У нині діючій Констітуції України Кабінет Міністрів, нібито, визначен як вищий орган Виконавчої влади, але тому, що дуже багато положень про повноваження Президента фіксують
значний об'єм і напрямки його впливу у виконавчій гільці, саме і створюється штучна проблема - тромб до шляху ефективністі. Тому у новій редакції Констітуції України треба обов'язково усунути цю невідповідність
7.48.
Друга. Законодавча влада в нас вкрай не ефективна і її разбіжність відповідностям ідеальній моделі влади є ще більш суттєвими. А враховуючи взаємозв'язок між гілками влади і роль у цієї зв'язці саме Законодавчої влади, (яка повинна створювати передумови функціонування і собі і іншим гілкам), об'єктивність проведення суттєвого реформування нашого Парламенту, його структури, принципів і засобів формування, діївісті функціональних напрямків забеспечення прийняття законів як професійної складової,
з одного боку, і збереження, розвиток представницької сучасної, дійсно демократичної складової, (яким повинен бути будь-який Парламент),
з іншого боку, - є, одночасно, і дуже складною, і більш охоплюючою, і не меньш першочерговою у загальному процесі реформування країни.
Що саме треба зробити?
Пропонується низка радикальних змін.
Перехід від Верховної Ради - однопалатного парламенту, який формується на виборах від партій за пропорційною системою і від мажорітарних
теріторіальних округів, до 7.49. Вищого Законодавчого Органу України - двопалатного Парламенту
(Палати Представників (далі ПП) яка формується на загально національних виборах за квотами, згідно відповідних пропорцій статистичних показників, які реально
існують, зафіксовани в країні:
1) від теріторій об'єднаних громад - 100 членів,
2) від суб'єктів підприємництва (окремо від великого,
середнього і дрібного бізнесу, - 50 членів,
3)від партій і найбільш впливових громадських організацій,
жіночих, ветеранських, профспілкових, молодіжних –
50 членів.
І Юстиційної Палати,(далі ЮП) -100 членів яка формується з найфахових юристів на Відкритому загально-національному конкурсі, кількість членів
і персональний склад ЮП затверджується ПП.
7.50.
Треття. Суттєвим недоліком, що має величезний вплив на сучасний стан речей, що склався в системі політико-правового регулювання і практиці застосування права в Україні, є цілком не ефективна
система контролю. Тому треба Функцію контролю в державному управлінні і системі місцевого самоврядування відокремити і сформувати в окрему, самостійну гілку влади
7.51. Вищим контролюючим, наглядовим органом якої є Державна Контрольна Коміссія (далі ДКК), до складу якої входять Генеральний прокурор
(Головує на засіданнях ДКК і координує діяльність) який призначається на посаду ПП, після надання розгорнутої експертної оцінки фахових характеристик
ЮП, за поданням вищої посадової особи Виконавчій гілки влади (Прем'єр міністра, або Президента). Інші
члени ДКК формуються (делегуються) за квотою від виконавчої, законодавчої і судової адміністрацій (апаратів відомств) і обираються від контрольних комітетів
місцевих громад.( Дивіться інформацію :
http://politiko.ua/blogpost139485 )
Четверта. Вкрай важливою рисою Єдиної системи влади-управління-самоорганізації є значна вага інтелектуальної, наукової, аналітичної, експертної
функції, якої, практично, в нас немає зовсім, як впливової суспільно-державної інституції, і яку треба
створювати з нуля. 7.52. Державна Експертна Колегія (далі ДЕК) повинна формуватися виключно з осіб науковців, посадовців за найвищим рейтингом професійної і суспільної діяльності, морально-ділових рис і мати право приоритетного подання і обов'язкового невідкладного розгдяду будь-якою державною установою її пропозицій.
Головною метою діяльності є два напрямка :
1) розробка і удосконалення Системи влади-управління-самоорганізації,
2) проведення і організація об'єктивного, незалежного оцінювання діяльності політиків, посадовців науковців.
ДЕК може висловлювати свою колегіальну спільну думку по обранню вищих посадових осіб, і якщо їх офіційне визначення кандидата з результатом виборів не співпадає – проводяться нові вибори.