Вступне слово

Загальні принципи побудови системи державного управління (Проект Конституційного закону України «Народне волевиявлення» (далі КЗУ НВ) Глава 2)

Коментар: Система державного управління має будуватися за типовою схемою математичної теорії технічних систем автоматичного управління (САУ) та систем автоматичного регулювання (САР), а також широко представлених і діючих в живій і неживій природі САУ і САР.

Стаття 2.1. Базовим елементом та головним субʼєктом системи державного управління є людина (дієздатний громадянин), який через народне волевиявлення приймає участь в державному управлінні, шляхом референдумів, плебісцитів, опитувань визначає державний устрій та приймає конституційні закони, а також вирішує інші доленосні питання.

Стаття 2.2. Вся національна сфера регулювання соціальних відносин ділиться на дві частини за критерієм рівня управлінської компетентності – 1) місцеве самоврядування і 2) державне управління.

2.2.1. Місцеве самоврядування – опікується місцевою інфраструктурою матеріального життєзабезпечення населення адміністративної одиниці (комунальною сферою).

Коментар: Кожна домогосподарка за власними відчуттями − за смаком, кольором і запахом може визначити якість води з водогону; дотиком − температуру батарей опалення; гаманцем − якість і ціни продуктів з магазину; «пʼятою точкою» оцінить стан тротуарів і доріг; безсонням і на слух − визначить порушення нічної тиші з наркопритону в сусідній квартирі; і т.д. де компетентність визначається на рівні органів чуття і рефлекторної реакції. Домогосподарка знає особисто свого депутата громадської ради і безпосередньо відповідальних виконавців сфер управління і відповідні проблеми за її обгрунтованими вимогами в системі народовладдя цього проекту Конституції – будуть вирішені безумовно. (Маємо досвід осередку місцевого самоврядування мікрорайону «40 років Жовтня» Павлоградської міської ради першого демократичного скликання).

Громадський депутат (суміщує виконання обовʼязків квартального чи очільника ОСББ), має заробітну плату з місцевого бюджету, а також доплату з внесків жителів ОСББ (свого депутатського округу).

Коментар: Оплата праці громадського депутата з двох джерел гарантує його відповідальнсть як перед державою, так і перед жителями свого округу.

2.2.2. Державне управління:
– через прийняття референдумом Конституції Народовладдя України народ наділяє управлінськими повноваженнями Президента, Сенат та вищі органи законодавчої, виконавчої, контрольно-наглядової та судової влади.

Коментар: За обгрунтованою рекомендацією академіка І.Р.Юхновського, Сенат, як Вища державна наглядова рада (Верхня палата парламенту), впроваджений в систему державного управління – як охоронець конституційного державного ладу і гарант дотримання парламентом в своїх рішеннях норм Конституції.

Коментар: В цій системі (за біологічною аналогією побудови нервової системи людини розумної):
−Народні депутати Народного парламенту проживають в своїх округах і в загальній системі управління виконують Аферентні функції: збирають інформацію про проблеми, вирішення яких потребує законодавчого закріплення і спрямовують її до «мозкового центру» (формулюють технічне завдання на розробку Законотворчою Асамблеєю відповідного закону) в кількох читаннях на сесії обговорюють і приймають закон від розробника (потім супроводжують їх реалізацію).
− Сенат є Мозковим центром управлінської системи.
− Кабінет Міністрів та виконавчі органи місцевого самоврядування – виконують Еферентні функції (передають управлінські сигнали «мозкового центру» до робочих органів).

Державне управління вимагає від управлінців високої освіченості, досвіду, широти знань, моральності, передбачення наслідків своїх управлінських дій у віддаленій перспективі − та інших людських якостей і розумових здібностей − тому для роботи в органах державного управління Сенат може ввести для кандидатів освітній ценз, ценз досвіду фахової діяльності, чи атестацію, а також здійснення цільової підготовки кадрового резерву управлінців.

Власність – фундамент влади.

Олігархат – (влада капіталу) базується на приватній власності на засоби виробництва.

Народовладдя − базується на загальнонародній (соціалістичній) власності на засоби виробництва.

«Побороти олігархат» - означає побудувати державу національного солідаризму на фундаменті суспільної (загальнонародної, соціалістичної) власності (з держбюджетом включно) в державі з багатоукладною економікою.




Віче − громадські депутати базових територіальних громад та їх обласних обʼєднань чинного скликання. Всі громадські депутати України разом (а це близько 120 тис) наділяються статусом «всенародного віче», рішення якого дорадчі (праймеріз), а в ряді обумовлених законами повноважень − мають силу конституційних. (Такі рішення громадських депутатів набувають ваги рішень Народного Парламенту України (далі «НПУ»).

Повноваження: Конституційний з-н України (проект) «Народне волевиявлення» (далі «КЗУ НВ» Статті 4.8 - 4.10;

Порядок формування складу Віче - КЗУ НВ Статті 4.1, 4.2;

Всеукраїнський референдум за народною ініціативою

Коментар. Ще в 2008 році правові питання щодо регламентації порядку проведення референдуму за народною ініціативою перед Конституційним Судом було поставлене Президентом.
В цьому випадку нас цікавить злободенна і зараз ОКРЕМА ДУМКА судді Конституційного Суду України Мачужак Я.В. щодо Рішення КСУ від 16 квітня 2008 року № 6-рп/2008 (справа про прийняття Конституції та законів України на референдумі) у правовідносинах щодо проведення всеукраїнських референдумів за народною ініціативою:

Ярослава Мачужак, цитата: «Положення частини другої статті 5 Конституції України щодо права народу визначати і змінювати конституційний лад в Україні означає й те, що це право не підлягає обмеженню будь-яким способом органами державної влади або їх посадовими особами. Норми Конституції України є нормами прямої дії і можуть бути реалізовані народом щодо здійснення ним своїх прав безпосередньо.» Кінець цитати

Ст 5 чинної Конституції (КУ-96) збезпечує народу це право, як найвищій (і єдиній!) інстанції ПРИРОДНОГО ПРАВА і джерела наділення владних повноважень конституційним інституціям держави.
Ініціатива народу щодо проведення референдуму з будь-якого питання і сама Конституція − є актами договору народу між собою. Над народом немає нікого, в кого би він прохав дозволу на волевиявлення, або хто би міг в будь-який спосіб обмежити чи регламентувати природне право волевиявлення народу!
Фактично, народ може провести референдум за власною ініціативою, якщо ним буде запропоновано легітимний порядок ініціалізації референдуму, збирання підписів, порядку проведення голосування, підрахунку голосів та передачу Президенту для виконання.
Легітимність легко забезпечити, якщо від ініціалізації референдуму і до передачі Президенту його результатів для виконання − буде забезпечено правдивість, прозорість і підконтрольність дій, дотримання вимог ст 5 ст22, ст 72 Конституції України 1996 року − і ніяких дозволів і регламентацій не треба.
В даному проекті легітимний порядок організації і проведення референдуму побудовано на договірних принципах та юридичній відповідальності ініціаторів і викладно в статтях 5.3−5.10 цього проекту, (чи в статтях К32.3–К32.10 проекту Конституції народовладдя України ISBN 978-617-7232-58-1).
ТОМУ, КОНСТИТУЦІЙНИЙ ЗАКОН ПРО НАРОДНЕ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯ, ЯК КЛЮЧ ДО ПОЗИТИВНИХ ЗМІН − МАЄ ПЕРЕДУВАТИ ПРИЙНЯТТЮ КОНСТИТУЦІЇ НАРДОВЛАДДЯ ТА ПРИЙНЯТТЮ ІНШИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ЗАКОНІВ.
КЗУ НВ В статтях 5.3. – 5.10. викладено захищені чинним Цивільним Кодексом (Розділ ІІ, Глава 52, Ст626-629; Розд І, ст7- договірні принципи ініціювання народом референдуму на підставі Ст 5 і Ст 72 КУ-96 (За ст 8 − прямої дії!!) без будь-яких «дозволів» і регламентації «зверху»!

Стаття 5.3. Всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як 900000 (дев’ятисот тисяч) громадян всієї України, які мають право голосу, за умови, що підписів щодо призначення рефе-рендуму (за погодженим ініціативною групою формулюванням питання в бюлетені для голо-сування з палатою конституційної юрисдикції Верховного Суду) зібрано не менш як по 1500 (півтори тисячі) в кожному окрузі виборів Народних депутатів протягом шести місяців; [72]

Стаття 5.4. Народну ініціативу представляє центральний ініціативний комітет (ЦІК) не менше ніж по 2 особи від кожної області і міста Києва разом з групою не менше трьох незалежних експертів правників та не менше трьох незалеж-них експертів відповідних темі референдуму галузей соціальних відносин.

ЦІК реєструється в місцевому відділенні Міні-стерства юстиції як всеукраїнська громадська організація зі своїм статутом, завданнями, фор-мами договорів, положень та інших документів, які мають забезпечити імунітет від фальси-фікацій збору підписів через юридичну відповідальність кожного учасника правового забезпечення реалізації народної ініціативи.

Ст. 5.5. ЦІК створює мережу своїх уповноваже-них представників місцевої ініціативи, які, в свою чергу, утворюють мережу збирачів підписів.

Вся мережа по-вертикалі повʼязана договорами, в яких обумовлені умови збирання підписів і персональна юридична відповідальність кожного за порушення умов договору на своєму організаційному рівні.
Договори реєструються в окружних виборчих комісіях референдуму (виборів Народних депутатів).

Стаття 5.6. Особа, яка збирає підписи, власно-руч заповнює паспортні дані підписанта і несе юридичну відповідальність за дійсність підписів.

5.6.1. Підписант власноруч вписує в підписний лист свої прізвище, імʼя, по-батькові, ставить підпис і дату та несе юридичну відповідальність за простановку свого підпису більше, ніж в одному підписному листі.

5.6.2. Представник місцевої ініціативи несе відповідальність за дотримання процедури передачі оригіналів підписних листів до ДВК під розписку на ксерокопіях кожного зданого листа і облік суми зібраних підписів.

5.6.3. Кожен представник ЦІК несе персональну юридичну відповідальність за організаційну роботу свого напрямку.

Стаття 5.7. Перевірка дійсності підписів, їх облік, накопичення і реєстрація підписних листів, їх зберігання − має проводитись повноважними членами Окружних виборчих комісій з виборів народних депутатів (ОВК) в процесі збору підписів по мірі їх надходження до ОВК.

5.7.1. По мірі накопичення підписних листів, які містять більше 500 підписів вони разом з протоколом результатів їх перевірки − поточно подаються до Центральної виборчої комісії.

5.7.2. Протоколи результатів збору підписів за поданням окружних виборчих комісій публікуються в місцевій пресі і оголошуються через місцеві електронні засоби масової інформації та офіційні сайти.

Стаття 5.8. Результати кожного з протоколів перевірки зібраних підписів в округах, а також сумарний результат збору підписів, за поданням Центральної виборчої комісії, публікуються в центральній пресі і оприлюднюються через офіційні центральні електронні засоби масової інформації і на сайті ЦВК.

При надходженні достатньої кількості легітимних підписів на виконання умов Статті 5.3 − ЦВК зупиняє подальший їх збір.

Стаття 5.9. Спори між виборчими комісіями і ініціативною групою, що збирала підписи, вирішуються в судовому порядку на кожному етапі підготовки референдуму.

Стаття 5.10. Рішення про дотримання конституційності процедур, і сумарний результат збору підписів щодо проведення референдуму за народною ініціативою – ЦВК, від імені Народу України, подає Президенту директиву для підготовки і видачі відповідного указу.

Стаття 5.11. Відповідно до позитивного висновку ЦВК, Президент зобов’язаний видати указ про призначення референдуму за народною ініціативою.
Референдум призначається органами державного управління в порядку і відповідно до їх повноважень, встановлених чинним законодавством:
− Всенародний рефере-ндум призначається ви-щими органами держав-ного управління (Прези-дентом, Сенатом, НПУ),
− Місцевий Референдум приначається вищими органами місцевого самоврядування (обласного, районного, базового) рівнів.

Сенат (Вища державна наглядова рада)

Коментар: За обгрунтованою рекомендацією академіка І.Р.Юхновського, Сенат, як Вища державна наглядова рада (Верхня палата парламенту), впроваджений в систему державного управління – як охоронець конституційного державного ладу і гарант дотримання парламентом в своїх рішеннях норм Конституції.
КЗУ НВ Глава 7 Сенат

Стаття 7.1. Сенат є постійно діючою палатою нагляду і контролю Українського народу. Ніхто не може ініціювати відставку Сенату.

Стаття 7.2. Сенат контролює дотримання конституційного ладу в державі. Сенат супроводжує стратегію розвитку держави і слідкує за її виконанням.

Стаття 7.3. Сенат:
1) здійснює помилування;
2) утворює суди у визначеному законом порядку;
3) затверджує регламенти роботи усіх вищих органів управління держави і типові регламенти роботи органів місцевого самоврядування;
4) затверджує закони, прийняті Народним Парламентом України;
5) має право вето щодо прийнятих Народним Парламентом України законів з наступним поверненням їх на повторний розгляд Народного Парламенту України;
6) призначає вибори до Народного Парламенту України у строки, встановлені цією Конституцією;
7) у випадку невідповідності Конституції скасовує акти Президента та Кабінету міністрів України;
вносить до Народного Парламенту України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України.

Стаття 7.6. Сенат складається з пʼяти постійних палат: Палати правоохорони, Палати економіки і планування, Палати врядування, Палати зовнішньої політики та Палати майбутнього (Вченої думи).

7.6.1. Кожна Палата Сенату має право законодавчої ініціативи.

Стаття 7.7. Палата правоохорони має в своєму складі ротаційних сенаторів і представників Вищої Ради Правосуддя та Департаменту конституційного нагляду – сенаторів за посадою.

Палата правоохорони:
− веде нагляд за законністю проведення виборів і референдумів у державі, за діяльністю Вищої ради правосуддя, за діяльністю силових структур, прокуратури і суду; слідкує за розвитком місцевого самоврядування, бюджетним процесом, рівнем життя населення, виконавчою дисципліною місцевих органів врядування щодо делегованих урядом повноважень.

Стаття 7.8. Палата економіки і планування складається з ротаційних сенаторів і представників наглядової ради Національного Банку України та наглядових рад Зовнішекономбанку, Промінвестбанку, Агробанку та Муніципального банку.

Палата економіки і планування:
− готує технічні завдання на розробку проектів законів, якими забезпечується виконання програм економічного і соціального розвитку держави.
− організовує підготовку галузевих і регіональних планів розвитку, здійснює нагляд за їх розробкою і формує держзамовлення на їх реалізацію.
− здійснює нагляд за проведенням приватизаційних аукціонів, тендерів на виконання державних замовлень, державний нагляд за відповідністю законодавству формування і використання державного бюджету.
− здійснює нагляд за порядком утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, за розвитком економіки держави.
− слідкує за стабільністю гривні, розвитком внутрішнього і зовнішнього ринків, балансом пропозиції і попиту, сальдом торговельного балансу держави.

Стаття 7.9. Палата врядування складається з ротаційних сенаторів та постійного сенатора за посадою, яким є керівник Законотворчої Асамблеї − постійний заступник голови Палати врядування.

Палата врядування:
− здійснює планування, підготовку і організовує розроблення законів для суспільства на замовлення субʼєктів законодавчої ініціативи, які подають до Сенату технічні завдання, або ескізні законопроекти;
− формує з фахівців різних державних і недержавних наукових закладів та вишів постійну Законотворчу Асамблею і залучає до неї тимчасових експертів, радників − фахівців відповідного профілю для розробки проектів законів певних галузей права. − супроводить розробку проектів нових законів і затверджує їх, або пропонує Сенату накладення вето і повернення з зауваженнями на доопрацювання;
− сприяє введення в дію і контролює їх реалізацію в практичному застосуванні.
− формує інститут державних секретарів, забезпечує їх фахову підготовку і встановлює порядок їх ротації.

Стаття 7.10. Палата зовнішньої політики складається з ротаційних сенаторів.

Палата зовнішньої політики:
− аналізує становище держави і погоджує законопроекти, які визначають міжнародні і міждержавні відносини України, які стосуються безпеки і оборони України.
− і організовує протидію проявам зовнішнього ворожого інформаційного втручання у внутрішні справи України;
− розробляє принципи міграційної політики, а також надання притулку біженцям і громадянства іноземцям;
− аналізує зміст міжнародних договорів та інших актів до їх підписання та ратифікації Парламентом.

Стаття 7.11. Палата майбутнього (Вчена дума) складається з ротаційних сенаторів, постійних сенаторів і сенаторів за посадою.
Постійні сенатори – екс-Президенти України, згідно 7.5.1.
Сенатори за посадою: − представники Національної Академії Наук України та Національних Академій галузевих наук України.

Палата майбутнього:
− відповідальна за створення стратегії розвитку України.
− готує технічні завдання на розробку проектів законів щодо охорони природи, інтелектуальної власності, науки, культури, виховання та освіти.
− слідкує за формуванням правдивого інформаційного простору всередині країни
− сприяє соціальному та науково-технічному прогресу держави, розвиткові науки, встановленню зв'язків України зі світовим науковим співтовариством. [54]
− представляє Україну в міжнародних організаціях із проблем інтелектуальної власності.

Порядок формування складу Сенату

7.12.1. Виборчими округами сенаторів є області, Автономна Республіка Крим і Столиця України м.Київ.
7.12.2. Для відбору і висунення кандидатів в кожній області створюється спеціальна кваліфікаційна комісія з різнопрофільних фахівців наукових установ і вищих учбових закладів які розробляють критерії відбору і пошук кандидатів за заявками Сенату на ротацію і не менше, ніж за 30 днів до дня виборчих сесій місцевих рад − документи на відібрані 2-3 альтернативні кандидатури від області до кожної палати Сенату подаються до місцевих рад для обговорення і обрання.
7.12.3. Презентація програм та вибори ротаційних сенаторів (по одному сенатору до кожної палати Сенату) проводяться в кожній області одночасно на спеціальних сесіях рад громадських депутатів базових територіальних громад та на сесії їх обласного обʼєднання і завершається їх обранням на спеціальних сесіях місцевих рад АРК, областей, столиці (на обласних віче).
Стаття 7.13. Сенат обирає на три роки Голову Сенату, а також Голів Палат Сенату за поданням кожної Палати (з числа сенаторів, які відпрацювали в сенаті не менше року і не більше двох років).
Голова Сенату:
− призначає засідання і керує на засіданнях Сенату;
− представляє Україну в міждержавних
парламентських організаціях
КЗУ НВ Ст 6.3, 6,5, 7.4, 7.5;
Стаття 7.12. Кожний сенатор працює пʼять років. Щороку змінюється пʼята частина ротаційного складу Сенату.
Стаття 7.4. Cенатором може бути обрано громадянина України, який на день виборів досяг тридцяти п‘яти років, має всі громадянські права і проживає в Україні протягом останніх вісімнадцяти років, має вищу освіту, грамотно володіє усною і письмовою державною мовою.
На кандидатів щодо обрання сенатором − ценз осілості не поширюється.
Стаття 7.5. До складу Сенату входять ротаційні, постійні, і сенатори за посадою.
7.5.1. Постійними сенаторами довічно є екс-Президенти України, які були успішними за показниками зростання економіки і добробуту народу
2) ротаційні вибори відбуваються:
− по 90 Народних депу-татів щороку;
− по 26 Сенаторів щороку. ;
Коментар: За 5 років через 5 щорічних вибо-рів здійснюється пов-ний цикл ротаційного оновлення складу пред-ставницького органу, при цьому виключаються «періоди перехідного безвладдя».

Президент

Розділ 24. Президент України
Константа 24.1. Президент України є Главою держави, Охоронцем держави, Гарантом Конституції і Головнокомандувачем Збройних сил України.
24.1.1. Президент України виступає від імені Української Держави і українського народу.
24.1.2. Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, дотримання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.
Константа 24.2.. Президент України користується правом недоторканності на період виконання своїх повноважень.

Стаття К33.5. Президент:
33.5.1. Призначає на посади та звільняє з посад членів Кабінету Міністрів:
– заступника Головнокомандувача Збройних сил України – Міністра оборони України;
– міністра закордонних справ України;
– міністра з надзвичайних техногенних ситуацій та цивільної оборони.
33.5.2. Призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань.
33.5.3. Присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини; [106]
33.5.4. Нагороджує державними нагородами; встановлює Президентські відзнаки та нагороджує ними; [106]

Стаття К33.6. Як Головнокомандувач Збройних сил і Голова Ради національної безпеки і оборони України, здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави: [106]
33.6.1. у разі збройної агресії проти України приймає рішення про оголошення стану війни; [106]
33.6.2. приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, зовнішньої чи внутрішньої небезпеки державній незалежності України; [106]
33.6.3. приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної техногенної чи екологічної ситуації – з наступним затвердженням цих рішень Народним Парламентом України; [106]

Стаття К33.7. У випадку спроб узурпації влади через фальсифікацію народного волевиявлення, чи спробою перевороту в інший спосіб; також у випадку системних порушень законності, які несуть загрозу національній безпеці чи загрозу незаконної зміни конституційного ладу в державі, за відсутності інших важелів повернення суспільних відносин в конституційне русло – Головнокомандувач ЗСУ (Президент) перебирає на себе владу і об’являє надзвичайний стан. В найкоротший термін усуваються загрози національній безпеці та їх причини і не більше, ніж через 18 місяців після об’явлення надзвичайного стану, за необхідності − проводяться вибори конституційних органів управління, яким протягом 60 днів Головнокомандувач ЗСУ (Президент) передає конституційні повноваження і скасовує надзвичайний стан.

Порядок обрання

Константа 24.5. Головнокомандувач ЗСУ (Президент) обирається таємним голосуванням діючих професійних військових ЗСУ та воїнів екстреного мобілізаційного резерву.
Константа 24.6. Балотуватися на пост Президента України має право старший офіцер ЗСУ (діючий, запасу, у відставці), який має повну вислугу років (20 років і більше), українець, не старший 65 років, який має вищу освіту, досконало володіє усною і письмовою українською мовою, проживає в Україні і є її громадянином від 24 серпня 1991 року, (або народжений в незалежній Україні і має громадянство України від народження) та не має родичів (включно до двоюрідних) за кордоном.

Верховна Рада України (ВРУ) – Народний Парламент України (НПУ).

−Народні депутати Народного парламенту проживають в своїх округах і в загальній системі управління виконують Аферентні функції:
− збирають інформацію про проблеми, вирішення яких потребує законодавчого закріплення і формулюють технічне завдання на розробку Законотворчою Асамблеєю відповідного закону);
− в кількох читаннях на сесії обговорюють і приймають закон від розробника;
− супроводжують практичну реалізацію прийнятих законів.
Народні депутати проживають і працюють в своїх округах, засідання комісій і прийняття законів проводять on-line (всі голосування – поіменні);
Для проведення бюджетної сесії і коригування бюджету через півроку його виконання − отримують відрядження до столиці.
Оплата праці і представницькі витрати покриваються з держбюджету.

Порядок формування складу органу - КЗУ НВ Статті 4.3, 4.7;

Стаття 6.3. Розпуск Народного Парламенту і Сенату заборонено.
6.3.1. Поточна чистка якісного складу цих представницьких органів здійснюється через щорічну ротацію їх складу, а також шляхом щорічного оцінювання роботи депутата свого округу, чи сенатора своєї області, а також екстреним відкликанням свого представника за порушення закону, регламенту, невиконан-ня передвиборних обі-цянок (як форми дого-вору зі своїми виборця-ми) чи неналежне вико-нання представницьких обовʼязків.

Коментар: Розпуск парламенту – це огульна, безглузда дія.
1) Кращих треба зберегти, «середнячків»- можна потерпіти, − а нездар і паразитів треба міня-ти. Так якісний склад представників – поліпшуватиметься.
2) Щорічне оцінювання також підсилить від-повідальність управ-лінців перед правосиль-ним народом, який без всяких розборок − лише на своїх відчуттях «по-кращання» − безпомил-ково звільнить того, кого треба.
Це є ефективні інструменти НАРОДОВЛАДДЯ.

Кабінет Міністрів України (КМУ)

Стаття К34.1. Кабінет Міністрів України є вищим виконавчим органом держави у внутрішніх справах. [113]

Стаття К34.8. Прем'єр-міністр України керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та державного плану економічного та соціального розвитку країни, схвалених Народним Парламентом України. [114]
34.8.1. Кабінет Міністрів України відповідальний перед народом і Президентом, підконтрольний і підзвітний Народному Парламенту України у межах, передбачених цією Конституцією. [113]
34.8.2. Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Сенату, чи Президента − виданих згідно їх конституційних повноважень. [113]

Стаття К35.1. Кабінет Міністрів України: [116]
1) забезпечує економічну самостійність України, здійснення внутрішньої політики держави, виконання Конституції і законів України;
2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;
3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;
4)разом з Сенатом розробляє і здійснює загальнодержавні перспективні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;
5) розробляє і здійснює щорічні загальнодержавні плани економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України та інвестиційні проекти і держзамовлення для їх реалізації;
6) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;
7) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Парламентом Державного бюджету України;
здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, викорінення злочинності;
9) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;
10) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;
11) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші виконавчі органи Кабінету Міністрів;
12) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем'єр-міністра України керівників центральних виконавчих органів, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;
13) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Стаття К35.2. Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. [117]

Стаття К35.3. Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України підписує Прем'єр-міністр України. [117]

Стаття К35.4. Делеговані державні повноваження в Автономній Республіці Крим, в областях, районах і містах без районного поділу – здійснюють виконавчі органи місцевих рад. [118]

Стаття К35.6. Контроль реалізації планів загальнодержавного розвитку та підготовку матеріалів для підготовки планів їх подальшого розвитку в областях і районах здійснює Кабінет міністрів, у визначений ним спосіб.

Порядок формування складу органу

До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України; Перший віце-прем'єр-міністр – Міністр державного сектору економіки; віце-прем'єр-міністри; міністри. [114]

Стаття К34.2. Кабінет міністрів формує Президент разом з Прем'єр-Міністром України.

Стаття К34.3. Балотуватися на пост Премʼєр-міністра України має право громадянин України, не старший 60 років, який має вищу освіту, досконало володіє усною і письмовою українською мовою, проживає в Україні і є її громадянином від 24 серпня 1991 року, (або народжений в незалежній Україні і має громадянство України від народження) та не має родичів (включно до двоюрідних) за кордоном.

Стаття К34.7. Перший віце-прем’єр-міністр – міністр держсектору економіки призначається Сенатом України. [114]
Інші члени Кабінету Міністрів України призначаються Президентом України з власних міркувань, або за поданням Прем'єр-міністра