Український народ з давніх часів виділявся від інших народів своєю самоорганізацією. Конституція Пилипа Орлика є прямим доказом цього. З історії відомо, що ми мали Копно-Вічеве право, тобто зовсім інші відносини в суспільстві від загально світових стандартів. Копне право це інститут представництва, де основним в цій системі був «копний мужик». Це заможна людина більше 51 року, яка мала добротне господарство, велику сім‘ю, повагу в суспільстві. В нього вже дорослі діти, які мають свої сім‘ї. але поки, що залежні від батька. Фактично це був представник свого роду, менеджер. Саме по цим критеріям вибиралися «копні мужики». Коли виникала необхідність у прийнятті рішення. скликалися збори, мужики йшли на Копу. Інші люди, молоді, похилого віку, люди з обмеженими можливостями не приймали участі в Копі. Однак, їхні пропозиції, спільне бачення вони повідомляли своєму «копному мужику». Тільки особистий приклад в житті давав право стати представником. На Копі, після обговорення, питання ставили на голосування. Принцип був простий – рішення приймається при 100% голосів «за». Були випадки, коли одна людина з Копи виступала проти, тоді Копа могла відбуватися досить довгий час, поки не були знайдені компроміси, але правило голосування завжди дотримувалося.

Таким чином, для зменшення загострення напруги в суспільстві, необхідно поновити Копно-Вічеве право, яка є нашою українською національною традицією. Для цього пропонується пряме Народовладдя, тобто замість депутатів та партій – необхідно ввести державну службу України, яка буде створена в містах та селах через інститут представництва. В містах вибрані менеджери – державні службовці організуються через договірні відносини (довіреності) починаючи від жителів під‘їздів до представників багатоповерхових будинків, представників районів міста. В селі аналогічно представництво буде проводитись по вулицям.

Така необхідність в безпосередньому управлінні виникла через те, що всі партії є власністю олігархів, а депутати від партій – є менеджерами, які обслуговують виключно олігархічні клани. Побудувавши інститут представництва «знизу», створивши прямий і зворотній зв‘язок народних менеджерів з жителями країни, ми введемо безпосередній контроль за їх діяльністю. Це будуть наші наймані службовці, а не імітація олігархічних засланців.

Що стосується Вічевого права, то застосовувалося воно нашими предками в дуже виключних ситуаціях. При резонансній кримінальній справі, коли суспільство не хотіло чекати розслідування, чи вироку суду, жителі збиралися на Віче, де на лобному місці, площі чи майдані одразу відбувалося розслідування та суд. Там приймали рішення всією громадою, простим голосуванням, з наступним проголошенням та виконанням вироку прямо на площі.

З нашими традиціями, перекликаються традиції інших народів. Так в Грузії, вже в наші дні, коли представник одного роду підступно забрав життя людини з іншого роду, при цьому всім це було відомо, а доказової бази недостатньо, тому таке питання вирішувалося без задіювання правоохоронних органів. Мій знайомий, який був учасником цього, та сам особисто мені розповідав, що він пройшов через всю Грузію, при цьому поліцейські здогадувалися про його місію, не перечили йому. Коли він виконав прийнятий його родом, вирок негідній людині, спокійно повернувся додому, до свого життя, при цьому всі зробили вигляд, що нічого не сталося.

В нашій сьогоднішній Україні, при наявності олігархічної системи, державні службовці чинять безліч беззаконня, які приводять до знецінення нашої держави в світі, падіння міжнародного авторитету. Без втручання в ці процеси населення, неможливо зупинити цей процес. Такі безпосередні дії нашого народу навіть передбачені Основним Законом України – Конституцією. Залишається озвучити основні критерії цього шляху.

Злочини проти суспільства треба прирівняти до тяжких злочинів. Народ спільним рішенням на Віче виводить особу за межі понять людини, громадянина, наділяє його статусом тварини, фактично така особа стає поза законом. Якщо така недостойна особа визнана на Віче негідником, тоді всі дії проти неї, не повинні бути засуджені як офіційно так і жителями.

На підтримку цього виступає міжнародне право, а саме в Декларації ООН про права корінних народів чітко зазначено, що Корінні народи мають право дотримуватись та відроджувати свої культурні традиції та звичаї, мають право виявляти, практикувати, розвивати і передавати свої духовні традиції, звичаї, мають право на участь у прийнятті рішень з питань, які можуть впливати на їхні права, мають право на визнання, дотримання та забезпечення виконання договорів, угод та інших конструктивних домовленостей, укладених з Державами або їхніми правонаступниками, пошанування та повагу від Держав до таких договорів, угод та інших конструктивних домовленостей.

Тому у відповідності до Конституції України, Декларації ООН про права корінних народів, Звичаєвого, Копно-Вічевого Права, по всій Україні «знизу» вводиться Копно-Вічеве Право, як єдина надія на збереження державного суверенітету нашої держави.

ЗБУДУЄМО УКРАЇНСЬКУ ХАТУ !!!
ВСЯ ВЛАДА ГРОМАДАМ !!!


Голова ГО «ПГО(Рівне)-Народовладдя» Сергій Волков