Стаття 140. Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
-Уся Громада, а не сільська рада!!!!

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
-Закони не досконалі для участі громад у вирішенні питань місцевого значення (ліси, водойми, земля під забудову, кар’єри з піском, глиною і тому подібне).!!!! А це закріплено у Статті 142. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.
Сільські, селищні, міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення і наділяти їх частиною власної компетенції, фінансів, майна.
-«Не можуть дозволяти», а повинні створювати. Законодавчо потрібно визначити фінансові та майнові питання!!!! (благоустрій вулиці, будинку та прибудинкової території). Приклад-Німеччина (розповісти).

Участь громад у формуванні передвиборчих програм.

Сьогодні рівень довіри людей до обраних інститутів влади падає. Державні інститути відчувають потребу перебудовуватися й відповідати громадськості по-новому, виносячи ухвалення рішень. Але церобиться дуже повільно і не завжди відповідає очікуванню людей. Тому важливо шукати всіляких заходів для сприяння участі громадян у вирішенні різноманітних рішень місцевих громад, які напряму впливають на покращення їх життя. Повинно використовувати право громадян висловлюватися про найважливіші рішення, чиїм наслідком є довгострокові зобов'язання. Просто, як кажуть зробити свій вибір, обравши того чи іншого кандидата, який потім важко змінити це замало.

Найбільш дієвим тут може бути відпрацювання громадами своїх пропозицій, важливих для життя громади, країни. Ці пропозиції повинні бути обов’язковими для кандидатів (у СРСР це називали наказами). Тільки того хто отримує такі «накази» громада повинна висувати на виборчі посади.

А потім, що в край важливо, регулярний звіт громаді, оцінка цього звіту громадою, і при потребі відклик…
Тут може бути заперечення: а як жде партійні Програми? – кому ці Програми потрібні, якщо вони не висловлюють потреб суспільства. (як казав класик: «теотия без практики мертва»).