«УКРАЇНА – ЩАСТЯ КРАЇНА»
пояснювальна записка до ескізного проєкту реекспозиції
Національного літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди

Ескізний проєкт реекспозиції Національного літературно-меморіального музею Г.С. Сковороди «УКРАЇНА – ЩАСТЯ КРАЇНА» має на меті змінити експозицію Музею таким чином, щоб звернуть особливу увагу на центральну тему філософії Г.С. Сковороди - тему щастя, яка зараз не має в Музеї належного відображення.

Але є ще і друге, теж дуже важливе завдання проекту, реалізація якого дозволить не тільки більш повно відобразити духовний світ основоположника української філософської думки, але і надати його творчій спадщини практичний зміст, як для кожної людини окремо, так і для людства в цілому, оскільки тема щастя у 2011 р. офіційно визнана центральної темою для всього світового суспільства після прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Резолюції 65/309 «Щастя: цілісний підхід до розвитку», в якій йдеться: «Щастя уособлює всю сукупність цілей в області розвитку, сформульованих в Декларації тисячоліття». Прийняття Резолюції призвело до того, що щорічно почала публікуватися Всесвітня доповідь ООН про щастя, в якої для оцінки національного щастя використовуються 6 факторів: ВВП на душу населення, соціальна підтримка, очікувана тривалість життя, свобода громадян самостійно приймати життєво важливі рішення, щедрість і ставлення до корупції (йдеться в цей доповіді і про Україну, яка там не дуже щаслива). 28 червня 2012 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка проголошує 20 березня Міжнародним днем щастя.

Але визначення щастя в розумінні доповіді ООН не відповідає тому духовному змісту, який надає феномену щастя Г.С. Сковорода і всі ми, хто вихований на вітчизняному духовному багатстві України. Цій дивний показник щастя, що запропонувала ООН, обумовлений тим, що, як вже було давно відомо, мешканці найбільш багатих у вимірі ВВП країн не є найщасливішими, саме тому сильні цього світу і нав’язали вимірювати щастя за допомогою ВВП.

Такий показник ООН не сприйняла країна, яка ініціювала прийняття Резолюції 65/309, - Королівство Бутан. Але і в Королівстві Бутан щастя вимірюють не безпосередньо, а користуються другорядними показниками, об'єднаними в інтегральний показник Валового національного щастя, що характеризує, зокрема, забезпечення справедливого соціально-економічного розвитку, збереження і розвиток традиційних культурних цінностей, охорону природи і правильне управління країною.

З огляду на цей безлад з головного питання пропонується започаткувати свою українську ініціативу і почати використовувати в Україні свій національний показник щастя, в основу якого положити розуміння щастя Г.С. Сковороди: «Бути щасливим - се значить пізнати себе чи то свою природу, взятись за свою долю і робити своє діло». Слід зазначити, що таким чином Г.С. Сковорода розвинув думку Аристотеля «Щастя можна досягти через реалізацію потенційних талантів людини». Так що таке розуміння щастя не буде новиною і для освіченої Європи. Таким чином, завдяки даної реекспозиції пропонується розповсюдити ініціативу з сковородинівським духовним показником щастя по світу. І в центрі цього процесу повинен стати Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди.

Є ще і трете дуже важливе завдання цього проєкту – просвітництво на тему щастя. Особливе це важливе для наших дітей, які, як і дорослі, зараз в розпачі – що робити, куди бігти, де шукати своє щастя і шо воно таке є – щастя? У чому сенс людського життя? Відповіді на всі ці головні, гострі і болючі питання люді повинні находити саме тут – у Григорія Савича.

І тут поряд з темою щастя невід’ємне постає тема любові, без якої неможливе щастя. «Хіба не любов все поєднує, будує, творить, подібно до того, як ворожість руйнує ... Що дає основу? - Любов. Що творить? - Любов. Що зберігає? - Любов, любов. Що дає насолоду? - Любов, любов, початок, середина і кінець, альфа і омега» – так казав Г.С. Сковорода.

Садівник Щастя - так дуже влучно ухопив В. Стадниченко саму суть Г.С. Сковороди. Сподіваємось, що наголос на темах щастя і любові в музейній експозиції не лише дозволить кожній людині відчути «сродство» душі з Г.С. Сковородою і він з хрестоматійного літератора перетвориться на живу людину, що не лише прагнула щастя, а й вказала шлях до нього, але й створить умови для того, щоб кожна людина, що пройшла територією музею, вийшла з нього з саджанцем щастя и любові у серці. Щоб таким чином саме з музею Г.С. Сковороди розпочалося духовне відродження України. Тільки тоді можна бути казати, що Музей виконує ту саму високу місію, яку ніс скрізь все своє життя Г.С. Сковорода.

Без сумніву, що активну участь в роботі Музею повинен взяти на себе Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди. Постать Г.С. Сковороди несе в себе дуже міцній виховний потенціал. Всім своїм життям він стверджував свої погляди на сенс життя людини. Його слово не розходилося з ділом. Як писав Л. Толстой: «Багато в його світогляді є дивовижно близького мені. Я нещодавно ще раз його перечитав. Мені хочеться написати про нього. І я це зроблю. Його біографія мабуть іще краще за його твори, але які гарні й твори».

Г.С. Сковорода – яскравий приклад того, як людина пройшла свій життєвий шлях не зрадивши себе, своєї природи і не зріклась щастя в своєму розумінні, не зійшовши на манівці загальноприйнятного. Ось як пише про непростий життєвий шлях Г.С. Сковороди М.В. Попович: "Сковорода зовсім не шукав того статусу мандрівного бездомного філософа, на який його прирекло життя. Він зумів вижити і навіть бути по-своєму щасливим у тих екстремальних умовах, в яких опинився, не прийнятий ченецьки-професорською громадою до кола своїх. Він нічим не поступився і з гордою гідністю пройшов свій життєвий шлях до кінця, не виказуючи своїх страждань і слабостей".

Розробка такого комплексного проекту реекспозиції музею потребує формування багатопрофільного творчого колективу, якій бажано створити по завершенню Конкурсу, якщо ідея буде підтримана журі. А на даному етапі пропонуються всього лише 5 ескізів експозицій по території Музею. Вони далекі від досконалості, тут при розробці потрібні спеціалісти з соціальної психології етики, естетики, дизайну …

1. Ворота.
Дуже гарні нові ворота. Але з погляду на них створюється враження, що за ними –територія язичників, а не Музей Г.С. Сковороди.
Пропонується внести деякі зміни у конструкції воріт.
Заміст сонця, якому поклоняються язичники, розмістити сонячний лік Г.С. Сковороди, якому поклоняються українці.
По верху конструкції воріт написати - Національний літературно-меморіальний музей Григорія Сковороди.
А на 3-х колонах написати: УКРАЇНА – ЩАСТЯ КРАЇНА. Можна написати і щось інше, і не на колонах, але ЩАСТЯ повинно буті на самому вході і дуже помітно. Воно гріє душу людини. Щоб кожен, хто входить на територію Музею, згадував про щастя і зігрівався думками про нього, також як зігрівається думками про Бога, входячи в Храм.

2. Вхід у музей.
Зараз над дверима нічого немає. Але за радянських часів всюди було «Ласкаво просимо». Воно теж несло позитив. Ласкаве слово і кішці приємно.
Пропонується розмістити дві ключові цитати Г.С. Сковороди про щастя над дверима, або вверху між колонами, або ще вище – на фронтоні. Хай гріє щастя на вході в Храм.

3. Дуб
Місце роздумів Г.С. Сковороди. Пропонується розмістити на дубі панно з думками Г.С. Сковороди про щастя, закриваючи при цьому погоріле місце.

4. 5 Центральна зала Музею
Це приміщення найбільш зручне для спілкування на тему щастя в групах. Для цього в якості поштовху до роздумів на стені розміщується панно з висловленнями відомих людей на тему щастя, а також роздаються учасникам відповідні Анкети щастя, які ті можуть заповнити за бажанням. У разі наявності демонстраційного відеоекрану та комп’ютерного оснащення можливості для дискусії значно поширюються. Це приміщення повинно стати лабораторією як для формування у відвідувачів уявлень про щастя, так і для соціологічного аналізу стану українського суспільства. Можливо, варто створити колекцію письмових, аудіо- та відео – матеріалів «Сковородіани».

УКРАЇНА – ЩАСТЯ КРАЇНА

АНКЕТА ЩАСТЯ

Шановний відвідувач, Національний літературно-меморіальний музей Г.С. Сковороди, сприймаючи як дороговказ думку Г.С. Сковороди про те, що найвища наука – щастя наука, разом з…системно вивчає стан українського суспільства у вимірі щастя і проводить відповідні соціологічні дослідження, керуючись при цьому алгоритмом щасливого життя від Г.С. Сковороди: «Бути щасливим - се значить пізнати себе чи то свою природу, взятись за свою долю і робити своє діло». Опитування відвідувачів музею проводяться за трьома окремими темами, що стосуються рівня самореалізації людини відповідно у праці, сімейному житті та у дозвіллі. За допомогою додаткового питання про те, що перешкоджає самореалізації, виявляється проблематика, яка вимагає рішення. З підсумками цих досліджень, які оновлюються щотижнево, можливо ознайомитися на сайті музею за адресою _____________________ .

Якщо у Вас є бажання прийняти участь в цьому дослідження, заповнить, будь ласка цю анкету і здайте у відповідну скриньку або працівнику музею. Ми будемо Вам дуже вдячні.

Питання (укажіть відповідь в процентах від 10 до 100) 10 20 30 40 50 60 70 80 90 100
Чи любите Ви свою роботу (справу)?
Чи щасливі Ви в особистому, сімейному житті?
Чи подобається Вам, як Ви проводите своє дозвілля?
Що перешкоджає вашій повній самореалізації _____________________________________________
________________________________________________________________________________
_____
________________________________________________________________________________
_____
________________________________________________________________________________
_____

1.Ваша стать
[ ] Ч
[ ] Ж
2.Ваш вік
[ ] 18-25
[ ] 25-30
[ ] 30-40
[ ] 40-50
[ ] 40-50
[ ] понад 60
3.Освіта
[ ] Неповна середня
[ ] Середня
[ ] Середня-спеціальна
[ ] Вища


Довідково: нижченаведені цитати взяти з твору Г.С. Сковороди "Дружня розмова про душевний спокій", наведені Гнатом Хоткевичем у книзі "Григорій Савич Сковорода (український фільософ)". Х., 1920.

Зміряли ми море, землю, повітря, небеса, потривожили внутрішність земельну ради металів, розмежували планети, повідшукували гори на місяці, найшли невидимих світів нещислиму кількість, будуємо дивовижні машини, засипаємо безодні, зупиняємо воду - Боже, чого ми тільки не вміємо? Чого ми тільки не можемо?

Але горе, що при всім тім чогось великого не стає. Нема чогось, чого і назвати не вміємо. Знаємо, що не стає чогось, а що воно таке - не розуміємо. … І се явне нашої души незадоволення чи не позволяє нам догадатися, що всі оті науки не можуть думки нашої наситити. Безодня душевна ними не наповняється…

Я наук не хулю, навпаки - я хвалю й найпослідніше ремесло. Але те хули є достойне, що, на сі науки надіючися, забуваємо ми найвищу науку - науку щастя людського, до якої всякому віку, всякій землі, всякому полу і зросту завжди двері відчинені.

* * *

Бути щасливим - се значить пізнати себе чи то свою природу, взятись за свою долю і робити своє діло.


З повагою,

Зобов Марк Іванович,
Голова Асоціації «Духовно-інтелектуальний вибір»
+38 095-886-73-53, mark.zobov@gmail.com,